Хорив – що в його імені для нас?

Хорив – що в його імені для нас?

 

У «Повісті минулих літ» та «Велесовій книзі» наводяться імена князів-засновників града Києва – братів Кия, Щека і Хорива із сестрою Либідь. Подібних імен у сучасних слов’янських мовах немає, що дозволяло багатьом дослідникам відносити цих особистостей до різних племен і народів, що в давні часи населяли Київщину.

Працюючи над ретроспективним протодизайном городища Кия, ми, несподівано для себе, вийшли на нову історичну гіпотезу походження і значення імен засновників столиці України. Вважаємо, що всі ці імена – бойові прізвиська старослов’янського походження. Щодо походження імен Кий, Щек, Либідь, то це викладено у попередніх статтях газети. Тому зупинимося на вперше нижчевисловленій гіпотезі походження і значення імені Хорив.

За нашою гіпотезою, перекласти з давньослов’янської мови бойове прізвисько молодшого брата Кия, засновника поселення на горі Хоревиця, можна було б як прапороносець або краще хорунжий, тобто воїн, що носив корогву або хоругву війська та відповідав за неї. Це слово дуже стародавнього походження. В первісному суспільстві праслов’ян не було тканин, люди ще не вміли їх виготовляти, а одяг, взуття, головні убори і навіть житло у нашому прохолодному кліматі робилися зі шкіри тварин. Вполювавши тварин для їх поїдання та підготовки до виробів із кісток та шкір, первісним мисливцям, перш за все, треба було стягнути ці шкури та для просушки розвісити їх на високих палицях-кілках, устромлених у землю. Це, відповідно, були достатньо важкі «стяги з мамонта», «стяги з оленя», «стяги з кабана», «стяги з корови»…Коли плем’я збиралося воювати, виносився на місце збору бійців стяг, навколо якого гуртувалася «рать». Ясно, що найпридатнішим для цього був стяг з корови, тому що цей стяг був не такий важкий, як із мамонта, не такий негарний, як із кабана, не так легко пошкоджувався, як з оленя, кози або вівці. Проте в швидкозмінних умовах бою виговорити повну назву було довго, тому стали говорити або «стяг», або «корогва (хоругва)». Звісно, таке знамено міг носити в бою дуже сильний і поважний воїн – воїн-ватаг, якого прозвали Корагв або Хорагв, скорочено Хорив, тобто той, що носить хоругву. Звуки «о», «у», «и», «к», «х» взаємозмінювалися або випадали в різних діалектах праслов’янських мов.

Якщо слов’янське переселення відбувалося в пізніші часи кочового скотарства, то саме кількість корів у череді племені або роду означала або його заможність, або бідність.

Закривалений або пофарбований у червоне стяг із корогви мав перелякати ворогів, мовляв: «Дивіться, ми вас переможемо, а всіх ваших корів поїмо та поробимо стяги з них!». Воїнам свого роду-племені корогва (хоругва) говорила: «Вперед! Ми переможемо, заберемо корів ворогів та зробимо з них такі стяги!».

В бою корогва (хоругва) вказувала на місцезнаходження великого князя, поле головного побоїща, напрям, куди слід спрямувати підмогу, пославши загони, тощо. Навіть знавцям української, польської, козачих діалектів важко зрозуміти, що слова «корогва» (хоругва) і «хорунжий» – спільного походження, як і ім’я Хорив. У російській мові слів, схожих з іменами Кий, Щек (Чек), Хорив, або мало або зовсім немає, тому наші попередники (здебільшого росіяни, що недостатньо розуміли українську) не змогли обґрунтувати подібну гіпотезу походження і значення імен засновників Києва, окрім сестри Либідь.

Тільки застосування методів ретроспективного протодизайну бойового спорядження цих вождів (кия, чекана, хоругви) навело нас на ці нові гіпотетичні пропозиції.

 

Олександр Горбик, кандидат архітектури, доцент,

Олег Панчук, студент VI курсу, спеціальність «Графічний дизайн»,

Марина Сарікісян, VI курс, спеціальність «Дизайн середовища»,

Інженерно-технологічний інститут Університету «Україна»

Газета «Університет «Україна» №1-2, 2016

автор: Олександр Горбик, кандидат архітектури, доцент, Олег Панчук, студент VI курсу, спеціальність «Графічний дизайн», Марина Сарікісян, VI курс, спеціальність «Дизайн середовища», Інженерно-технологічний інститут Університету «Україна»

видання: Газета «Університет «Україна» №1-2, 2016, час видання: 2016


01/03/2016