Кожен із нас – частка України!

Кожен із нас – частка України!

(есе)

 

ГОНЧАРЕНКО Марина,

студенка 4 курсу Горлівського регіонального інституту

Університету «Україна», м. Єнакієве, Донецька обл.,

спеціальність«Правознавство»

 

Нова мода, нові тенденції − усе це змушує нас шукати вподобань в інших культурах, в іншій мові. Ми все більше звертаємо увагу на зарубіжні пісні, фільми, тим самим заглиблюємося в чужі звичаї та забуваємо про своє коріння. Ми втрачаємо ту спадщину, яку залишив нам народ. Наші предки виборювали, захищали, створювали наново те, про що ми так легко забуваємо, від чого ми вже майже відмовилися. Ще 22 роки тому ми здобули незалежність, таку бажану, таку дорогоцінну. Але для чого? Для того, щоб так легко забути про здобутки своєї держави, відмовившись від українських звичаїв, культури та милозвучної української мови?

Єдність народу, піднесення України на вищий рівень розквіту − все це неможливе без щирого патріотизму та любові до своєї держави. А виявляється це все у нашому відношенні до українських культурних звичаїв та збереженні української мови як спадку наших пращурів.

Мова – це душа держави, зв’язок усього народу, тому і берегти нашу мову треба, як тендітну душу, котра згасає без турботи та любові до неї. Вона неповторна, своя, рідна, особливість нашої держави, відмінність українця серед інших людей та інших держав.

Незважаючи на невблаганні процеси асиміляції, українці повинні прагнути зберегти у своєму домі українську мову, культурні, мистецькі та побутові традиції, зрештою, свою національну самобутність.

Ще з років нашої незалежності ми прагнемо увійти до Європейського союзу та з усіх сил переймаємо європейські звичаї, вивчаємо мови європейських держав, але при цьому забуваємо здобутки нашої країни, нашу мову та культуру.

Для того, щоб українська мова, культура не згасли та назавжди залишилися основою українського народу, треба зробити не так багато. Усього декілька кроків кожного українця приведуть до повної єдності та непереможності сильного українського народу: такі кроки, як патріотичне виховання дітей та прищеплення любові до держави з самого дитинства, захист і збереження культурної спадщини. Звісно, неможливо добитися квітучості нашої культури без подальшого розвитку мистецтва, промислів і ремесла.

Історія нашої держави, наші перемоги говорять про те, що наша непереможна сила полягає у відданості своїй країні, у повазі до всього українського. Я впевнена в тому, що українська мова та культура нашого народу завжди будуть у моді, тому, що любов та повага до своєї держави і всього, що з нею пов’язано, − це любов до самого себе, адже кожен із нас – частка України!

автор: Гончаренко Марина, студенка 4 курсу Горлівського регіонального інституту Університету «Україна», м. Єнакієве, Донецька обл., спеціальність«Правознавство»

час видання: 2014


27/01/2014