Стратегія і тактика народних мас опозиції під час "Помаранчевої" революції 2004 р.

Стратегія і тактика народних мас опозиції під час «Помаранчевої» революції 2004 р.

Гула Ю.

Кіровоградський інститут розвитку людини «Україна».

ІІІ курс, група П-ІІІ (д), спеціальність «Правознавство».

Науковий керівник: Ігнатьєв В. А., канд. філос. наук., в.о. доц.

 

Кампанію президентських виборів осені-зими 2004 р. в Україні вже узвичаєно називають «помаранчевою революцією». Цей термін – вдала метафора, що народилася на Майдані Незалежності в столиці нашої країни – Києві. Він перетворився на символ, ідеологічний стандарт, публіцистичну форму.  Помаранчева революція – кампанія протестів, мітингів, пікетів, страйків та інших актів громадянської непокори в Україні, організована і проведена прихильниками Віктора Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді - грудні 2004 р., після оголошення Центральною виборчою комісією попередніх результатів, згідно з якими переміг його суперник – Віктор Янукович. Акція почалася 22 листопада 2004, як реакція на масові фальсифікації, що вплинули на результат виборів.

Головною причиною масових виступів громадян було те, що державні структури обслуговували не інтереси народу, а олігархічного оточення колишнього Президента Л. Кучми. Економічне зростання, започатковане в 2000-2001 р., слугувало збагаченню кланів, а не всієї нації.

Загострились проблеми у соціальному секторі. Рівень життя населення України на початку ХХІ століття значно нижчий за світові стандарти.

Таким чином, перед українським суспільством у 2004 році постав шерег історичних завдань, без розв'язання яких поступальний розвиток був неможливий.

Одним із важливих засобів тиску на владу було зібрання величезної маси народу в Києві та інших містах нашої держави. На Майдані в столиці збиралося 100, 200, 500 і більше тисяч осіб, а всього на головній вулиці Києва - до  мільйона людей.

Вдало проводився підбір ораторів, підтримувався імідж лідера опозиції. Для цього залучалися представники преси і телебачення. В рекламних роликах демонструвалися кадри В.Ющенка із сім'єю (він неодноразово приїздив на Майдан з дружиною і дітьми, виступав на трибуні), що позитивно впливало на психологічне сприйняття їх глядачами; також широко використовувались образи звичайних робітників, студентів, викладачів, спортсменів, артистів, політиків. Таким чином, кожен міг прирівняти себе до персонажів реклами, оскільки людині властиво ототожнювати себе з героями рекламних роликів чи текстів. Знаковим також було постійне проведення концертів популярних груп і артистів, які чергувалися дискотеками та мітингами.

Мирний характер «помаранчевої» революції на тлі напруженого протистояння - це, без сумніву, унікальна подія, якою по праву можуть пишатися українці.

Вертаючись подумки до тих подій, починаєш розуміти той факт, що далеко не всі ще й досі зробили висновки з того, що відбулося в Україні 2004 року. Це банально, однак – це так. Майдан Незалежності тоді – це аж ніяк не натовп, як би то хто не бажав. Це зорганізовані люди, які перед собою мали єдину мету. І мета ця була аж ніяк не Віктор Андрійович Ющенко – Президент України. Мета була зовсім інша – висловити владі вотум недовіри, примусити цю владу рахуватись з народом. А Президент, а на той час лише кандидат у Президенти, був лише втіленням цієї мети.

Політики для себе зробили такий висновок – у того, в кого є майдан, і не обов'язково це має бути Майдан Незалежності, прибічників – той і переможець. І почалися карнавали з маханням прапорами, мегафонами, прибічниками зі всієї країни і нескінченним "пікніком на галявині" поблизу державних установ.

Що зараз бачать українські громадяни? А вони бачать, що за період з 2004 року по сьогодні нічого не змінилося.

Українці скидаються всім світом на лікування хворих діточок, бо знають, що держава – нічим не допоможе. Українці їдуть в інші краї, бо знають, що на Батьківщині їх або задушать податками, або вони залишаться без нормальної роботи, тоді як народні обранці дозволяють собі жити краще за представників деяких дворянських родин Європи. Українці налякані тим, що країна посідає перші місця у світі за смертельними захворюваннями. І з усього того робиться один правильний висновок – а навіщо нам така влада?

Відтак і значення Помаранчевої революції в тому, що вона вкотре довела стару максиму – "не вір", "не бійся" і "не проси" від влади, яка нехтує тобою, найціннішим, що в неї є – громадянином нічого. І зрештою, зрозумій, громадянин України, що ти і є той народ, який єдине джерело і верховний носій влади в державі, і саме від тебе залежить, як ти будеш жити.

 

Журнал "Освіта регіону: психологія, політологія, соціальні комунікації", № 4, 2012

 

автор: Гула Ю., Кіровоградський інститут розвитку людини Університету "Україна". ІІІ курс, група П-ІІІ (д), спеціальність «Правознавство». Науковий керівник: Ігнатьєв В.А., канд.філос.наук., в.о. доц.

видання: Журнал "Освіта регіону: психологія, політологія, соціальні комунікації", № 4, 2012, час видання: 2012

адреса видання: http://www.social-science.com.ua/


04/04/2013