Молодіжні організації Галичини кінця XIX— 30-х років XX ст. у творчому доробку істориків

Молодіжні організації Галичини кінця XIX — 30-х років XX ст. у творчому доробку істориків


 Бенько А.

Івано-Франківська філія Університету «Україна».

ІІІ курс, група ВС-31, спеціальність «Видавнича справа та редагування».

Науковий керівник: Колибаб'юк С.П., викладач гуманітарних дисциплін.

 

За доби новітньої незалежності вивчення історії молодіжних організацій Галичини кінця XIX-30-х років ХХ ст. (“Січ“, “Сокіл“, “Пласт“, “Луг“, спортивні та інші товариства) стало одним з популярних напрямів дослідницьких пошуків представників різних галузей знань — істориків, педагогів, культурологів, політологів тощо. Нагромадження значного пласту літератури із цієї проблеми зумовлюється науковим та суспільним інтересом, адже окремі з цих товариств відновили діяльність за сучасних умов та відіграють помітну роль у вихованні молоді й суспільно-політичному розвитку країни. Тому існує потреба врахування їх історичного досвіду й уроків, відображених у науковій літературі, яка акумулює доробок попередніх поколінь дослідників та підносить вивчення проблеми на якісно новий рівень. Сказане зумовлює наукову актуальність і практичну значущість її історіографічного аналізу.

Історіографія діяльності молодіжних товариства Галичини наприкінці XIX — 30-х років ХХ ст. має багато спільного та особливого порівняно з історичною літературою про інші досліджувані громадські організації та рухи. З одного боку, вона так само починала вивчатися, узагальнюватися їхніми очільниками й ідеологами за “гарячими слідами“, тому чимало праць, що з’явилися у зазначений період, мають історико-мемуарний характер.

Перші спроби систематизувати історичний розвиток “Сокола“ зустрічаємо у його річних календарях. На основі статистичних даних у цих безіменних документальних публікаціях, зокрема 1895 року (її автором, вірогідно, був керівник товариства В.Лаврівський), з’ясовуються динаміка зростання його чисельності та розширення організаційної структури; переповідаються перипетії із затвердженням статутів та здобутки діяльності; повсякчас наголошується на важливості унезалежнення українського “Сокола“ від поляків, яких підтримувала галицька адміністрація.

Важливим етапом розвитку історіописання про “Сокіл“ і “Січ“ стала доба Першої світової війни, коли в періодиці та інших виданнях з’явилися “історичні ретроспективи“, де вони трактувалися як “провійськові“. Типовим виразним прикладом цього слугують статейні та історико-мемуарні публікації О.Назарука (1916), який характеризує довоєнний розвій товариств із позиції підготовки до боротьби за українську національну незалежність, надає їм виняткової ролі у створенні бойової формації Українських січових стрільців. Такий “синдром парамілітарності“ істотно вплинув на подальше осмислення їх історичного розвою, зокрема вкорінився і в сучасній історіографії.

Відзначаємо тенденцію щодо осмислення історичного розвитку молодіжних товариств у вступних частинах (розділах) видань організаційно-методичного характеру. Вони цікаві тим, що відображають погляди їхніх теоретиків, ідеологів, організаторів на історичні уроки і здобутки молодіжного руху, які мали використовуватися для його подальшого поступу. Такого роду прикладами є підручники та організаційно-методичні праці очільників “Пласту“ О.Тисовського (1921) і О.Вахнянина (1925); авторитетного дослідника історії українського спору Е.Жарського  та ін. Ця література визначала структуру і зміст діяльності молодіжних організацій та формувала уявлення про їхні історичні традиції, що мало й вагоме виховне значення.

Цінним не лише історичним, а й історіографічним джерелом з історії розвитку молодіжних товариств слугують спогади його чільних діячів, які дають важливу інформативну базу та оціночні характеристики й глибокі аналітичні узагальнення про їхню діяльність.

Заслуговують на увагу й окремі історіописання, що відображали поступ інших молодіжних структур у вигляді локальних товариств та ширших громадських рухів. У першому випадку як приклад відзначимо історико-мемуарний збірник, що з’явився з нагоди чвертьстолітньої діяльності спортивного товариства “Україна“. У ньому його чільні діячі показали загальний поступ та найяскравіші сторінки минулого.

Висновок. Таким чином, західноукраїнська історіографія кінця XIX — 30-х років ХХ ст. представлена головним чином доробком провідних діячів молодіжних організацій, заклала важливу базу для вивчення їх історичного розвитку та окреслила основні контури проблеми у вигляді визначення динаміки й етапності, оціночних характеристик і деяких аналітичних узагальнень їхнього розвитку. Це істотно вплинуло на її осмислення наступними поколіннями дослідників.

 

Журнал "Освіта регіону: психологія, політологія, соціальні комунікації", № 4, 2012

автор: Бенько А.,Івано-Франківська філія Університету "Україна", ІІІ курс, група ВС-31, спеціальність «Видавнича справа та редагування». Науковий керівник: Колибаб'юк С.П., викладач гуманітарних дисциплін

видання: Журнал "Освіта регіону: психологія, політологія, соціальні комунікації", № 4, 2012, час видання: 2012

адреса видання: http://www.social-science.com.ua/


02/04/2013