Ось такі вони, наші студенти

ОСЬ ТАКІ ВОНИ, НАШІ СТУДЕНТИ

 

Більшість людей, як правило, розкриваються в розмовах, відповідях на запитання. Звичайно, якщо вони, ці запитання, зрозумілі і викликають бажання поділитися навіть найсокровеннішим. Тож я знову звернулася до співрозмовників із числа студентів, котрі щиро і відверто відповіли на ряд запитань.

Це - Анна Данько студентка IV курсу ("Видавнича справа та редагування"), Сергій Перун студент заочного відділення ("Видавнича справа та редагування"), Олена Чинка студентка V курсу ("Видавнича справа та редагування"), лауреат премії "Гордість країни", Дмитро Пузіков, Орест Сокольський випускники ("Соціальна робота"), Тетяна Шевченко студентка V курсу ("Соціальна робота"), Ірина Іванчук студентка IV курсу ("Соціальна робота"), Сергій Скіц випускник V курсу ("Правознавство"), Ігор Любашенко колишній студент відділення "Міжнародна інформація", зараз навчається у Польщі.

Мене завжди приваблюють думаючі, мислячі студенти, які у своїх виступах вміють відстоювати, аргументувати свій вибір, свою позицію. Тож, якщо студент скаже: "Я не люблю гуманітарні дисципліни", то відповідь може бути одна: "Ніхто не змушує любити". Важливо, щоб юнаки і дівчата любили розмірковувати, думати... Відрадно, що чимало студентів є гордістю університету, їхні здобутки радують, викликають надію, що вони згодом увійдуть до золотого фонду нації.

Доктор психологічних наук М.Л. Смульсон у своїй монографії "Психологія розвитку інтелекту" (К., 2003) подає, зокрема, структуру та складники інтелекту: мислення, мова і мовлення, уява, рефлексія та ін.

Ще Б. Паскаль зазначав: "Усі наші чесноти містяться в думці. Не простір і не час, яких ми не можемо заповнити, підносять нас, а саме вона, наша думка. Будемо вчитися добре мислити".

Отож, цікаво, як мислять, як думають, яку позицію займають наші вихованці.

 

Запитання:

1. Хто і що впливало на ваш розвиток, пізнання життя:

а) у дитинстві?

б) у шкільні роки?

в) сьогодні?

2. Чим Ви захоплювалися у шкільні роки?

3. Ваші захоплення, уподобання (хобі) зараз?

 

Анна Данько:

1. Як у дитинстві, так і далі на мене впливало багато чинників. Але, передусім, це — навколишній світ. Я дуже вдячна своїм батькам, бабусям і дідусю, а особливо татові, що вони змогли прищепити мені любов до навколишнього. Адже ще змалечку тато під зоряним небом розповідав мені і братику міфи стародавньої Греції, ми дивилися, як рухається сонце, як пахне трава, як бджоли збирають мед. Мене вчили, що жаби вранці кумкають, в обід квакають, а ввечері — скрекочуть. І я вміла це розпізнавати. Коли я пішла до школи настав ніби новий виток мого спірального життя. Я трішечки замкнулася. Моя активність причаїлася в мені, і всю свою енергію я витрачала на навчання. Ось тут величезну роль відіграв мій тато. Він зумів мені показати, що знання величезна сила. І я весь час прагла (втім, і зараз прагну) зрівнятися з ним. Він навчив мене розпізнавати речі потрібні від непотребу. А ще пояснював мені, що треба постійно самовдосконалюватися, йти вперед, бути прискіпливою, перш за все до себе. І ні за яких обставин не зупинятися, ставити все нові й нові цілі. Можливо, саме тому обрала свою спеціальність. А далі був університет, в якому я розкрилась ще більше. Геть по-іншому для себе. Я з першого дня стала лідером. І тоді ж на мене поклали багато обов'язків. Саме це дозволяє мені бути активною зараз і, може, дещо "деспотичною диктаторкою". Але, перш за все, до себе.

2. У шкільні роки цікавилася літературою, шиттям, в'язанням, вишивкою, танцями і, звичайно, журналістикою. Ще у дев'ятому класі пішла в журналістське агентство "Юнпрес". Воно мені дало величезну базу знань і уявлень.

3. Можливо, саме завдяки йому я й можу легко сприймати спеціальні предмети зараз в університеті. Уже в десятому класі випускала стінгазету у школі й була міністром інформації.

 

Ірина Іванчук:

1. Сім'я, друзі, а особливо книги. Я дуже люблю читати і у книгах знаходжу відповіді на свої запитання.

2. Завжди захоплювалась читанням, а особливо класичною літературою, поезією, медициною.

3. Я збираю бібліотеку.

 

Ігор Любашенко:

1. На розвиток мого пізнання життя найбільший вплив завжди мали батьки. У шкільні роки та під час навчання в університеті деякі викладачі, проте цей вплив є значно меншим від того, який мали на мене батько з матір'ю.

2. У шкільні роки я цікавився багатьма речами. Мої зацікавлення змінювалися досить часто і займався я самостійно астрономією, біологією, інформатикою, математикою. Крім того, колекціонував різні речі, займався у гуртках малювання, співу, моделювання.

3. Сьогоднішні мої уподобання те, чим я займаюсь, тобто політологія. Крім того, цікавлюся музикою, комп'ютерами і добрими фільмами.

 

Сергій Перун:

1. а) Батьки; б) телебачення, книжки, школа; в) суспільство, книжки, телебачення.

2. Астрономія, математика.

3. Психологія, суспільствознавство, журналістика.

 

Дмитро Пузіков:

1. а) у дитинстві рідні й однолітки; б) у шкільні роки близькі люди та ідеї і герої прочитаних книжок; в) сьогодні люди, з якими я спілкуюся; навчальна та практична діяльність.

2. Дуже багато читав, переважно художню літературу. Багато часу проводив на природі. Збирав поштові марки, листівки.

3. Збираю наукову, науково-популярну літературу з проблематики життєтворчості. Хобі? Слухаю музику (класичну).

 

Сергій Скіц:

1. У дитинстві батьки, у шкільні роки вчителі у школі, сьогодні - викладачі в університеті, а також книжки, кіно, телебачення, музика, спілкування з однолітками та подорожі.

2. Біологія, фантастика.

3. Філософія, музика, телебачення.

 

Орест Сокольський:

1. У дитинстві на мій розвиток вплинули моя мати (Сокольська Е.М.) та прабабуся (Сокольська Л.І.) саме вони займались моїм домашнім навчанням та прищепили любов до епістолярного жанру, любов до малювання, віршування, тому шкільні твори з російської та української літератури ніколи не були для мене проблемою. Куди важче давались "точні" науки: алгебра, геометрія, фізика, хімія.

2. У шкільні роки великий вплив на мене справила вчителька російської літератури Прохоренко Т.М., нині вже покійний учитель української мови та літератури Удовенко Ю.М. та інші. Проте сформував мій світогляд і власне "зробив" мене таким, як я є мій "гуру" вчитель фізики Лахалюк Володимир Миколайович: саме він дозволив мені не мати авторитетів зараз, аби не перебувати в залежності від земних "ідолів"...

Дуже захоплювався історією, особливо її "білими плямами"; під час навчання в Республіканському заочному технологічному технікумі (12 років тому) захопився філософією.

3. Зараз коло моїх інтересів становить релігієзнавство, філософія, історія, археологія, фізіологія тощо.

 

Олена Чинка:

1. а) батьки; навколишнє середовище; б) школа; друзі; хореографічний гурток, в якому я займалася 6 років; в) власний досвід життя.

2. З 6 років почала займатися в ансамблі народних танців "Азбука". З 12 років почала співати і грати на синтезаторі у вокально-інструментальному ансамблі, що в Будинку піонерів (зараз Київський палац дітей та юнацтва).

 

Тетяна Шевченко:

1. а) бабуся, книжки; б) товариші, книжки; в) ПК, ІМТЕРНЕТ, друзі, книжки.

2. Літературою, тваринами. Сьогодні чимало нарікань, що молодь мало читає, книжку не поціновує. Переконана, що це стосується не всіх.

 

А на запитання: "Якби Вам довелось жити тривалий час на безлюдному острові, які три книжки ви б взяли із собою? (або книжки яких авторів?)" наші "герої" відповіли так:

Анна Данько: Василя Симоненка, Ернеста Хемінгуея, Чарльза Діккенса.

Ірина Іванчук: збірку праць Еріха Фрома, збірку праць Френсіса Роджерса і збірку поезії.

Ігор Любашенко: книжки Омара Хайяма, Джека Лондона, та, мабуть, книжку автора, якого ще не читав.

Сергій Перун: афоризми; філософські праці та книжки П.С. Таранова.

Дмитро Пузіков: Гюстава Флобера, Франсуа Моріака, Еміля Золя.

Сергій Скіц: А. де Сент-Екзюпері "Маленький принц", М. Булгаков "Майстер та Маргарита", М. Хайдеггер "Час та буття".

Орест Сокольський: Біблію, Коран, книгу дитинства Септона Томпсона "Розповіді про тварин".

Олена Чинка: твори Ольги Кобилянської (щоб хоч на деякий час відчути себе на рідній землі), Д. Фаулза, Ф.Ніцше, В. Винниченка, російську класику.

Тетяна Шевченко: Зігмунда Фрейда, Селінджера, Л. Толстого.

 

На порядку денному - знання іноземної мови.

Названі студенти вивчали її у школі, в університеті.

Дмитро Пузіков продовжую самостійно вивчати англійську мову.

Олена Чинка двічі на тиждень удосконалюю свої знання з німецької за допомогою радіокурсів "Golfieinstitute"

Ігор Любашенко стверджує, що вільно розмовляє польською та англійською. Великий інтерес до слов'янських мов.

Сергій Перун зауважив: "Кожна вивчена мова прожите ще одне життя".

Анна Данько англійська, польська в полі зору.

І все ж окремі студенти зізнаються, що хотіли б досягти більших результатів. Гадаю, що потрібне інтелектуальне інвестування університету в цю сферу.

 

На запитання: "Як Ви ставитесь до тих, хто Вас образив або вчинив зло?" відповіді були різні, адже і ми всі різні.

Анна Данько: "Намагаюся пробачити. Але якщо це повторюється — починаю мститися. Лише тоді людина зрозуміє, що зробила помилку. Хоча гарних ворогів ціную так само, як і гарних друзів".

Ірина Іванчук: "Я вважаю, що потрібно бути милосердним і вміти вибачати, що і намагаюсь робити, а зло й образи повертаються до того, хто їх робить, І ще - щаслива людина не може бути злою, тому мені шкода злих людей".

Ігор Любашенко: "З людьми, які мене образили чи вчинили зло, я просто перестаю мати будь-які контакти. Хоча зовсім не виключаю примирення, якщо та людина сама попросить вибачення і зробить це відверто".

Сергій Перун: "Намагаюсь їх не помічати, хоча при потребі спілкуюсь (м'яке ігнорування). Зло не викорінити, але треба мінімізувати його у своєму житті".

Дмитро Пузіков: "Якщо не навмисно — забуваю образу (є різні люди, різні характери; що для одного прийнятне, для мене може бути образливим); якщо навмисно — я намагаюся не мати справ із цією людиною. Намагаюся не чинити помсти — це безглуздо і шкідливо".

Сергій Скіц: "Намагаюся зрозуміти  кривдника".

Орест Сокольський: "По-різному: залежно від сили і характеру (умисне чи неумисне) зло та образи".

Олена Чинка: "Прощаю їм".

Тетяна Шевченко: "Негативно".

 

Це далеко не всі розповіді студентів про себе, свої інтереси, уподобання... Попереду — самостійне життя, можливість довести "конвертованість" свого інтелекту.

А уважний і зацікавлений читач навіть із такої невеликої кількості відповідей студентів може зробити конкретні висновки і щось суттєво врахувати у своїй безпосередній роботі, вбачаючи в кожному із них Особистість. Нехай розповідь про цих студентів дає їм стимул жити і рухатися вперед.

І наостанок пошлюсь на Іммануїла Канта, який суть Просвітництва висловив не через необхідність накопичення якихось знань, а у простому принципі — Думай сам! Sapere aude! Май мужність користуватися власним розумом — таким є девіз Просвітництва.

 

Розмовляла зі студентами

Лідія ЗАВІРЮХА,

кандидат педагогічних наук,доцент,

Газета «Університет «Україна», №7, 2004

автор: Лідія Завірюха, кандидат педагогічних наук,доцент

видання: Газета «Університет «Україна», №7, 2004, час видання: 2004


25/02/2010