ОСЬ ТАКІ ВОНИ, НАШІ СТУДЕНТИ
Більшість людей, як правило, розкриваються в розмовах, відповідях на запитання. Звичайно, якщо вони, ці запитання, — зрозумілі і викликають бажання поділитися навіть найсокровеннішим. Тож я знову звернулася до співрозмовників із числа студентів, котрі щиро і відверто відповіли на ряд запитань.
Це - Анна Данько — студентка IV курсу ("Видавнича справа та редагування"), Сергій Перун — студент заочного відділення ("Видавнича справа та редагування"), Олена Чинка — студентка V курсу ("Видавнича справа та редагування"), лауреат премії "Гордість країни", Дмитро Пузіков, Орест Сокольський — випускники ("Соціальна робота"), Тетяна Шевченко — студентка V курсу ("Соціальна робота"), Ірина Іванчук — студентка IV курсу ("Соціальна робота"), Сергій Скіц — випускник V курсу ("Правознавство"), Ігор Любашенко — колишній студент відділення "Міжнародна інформація", зараз навчається у Польщі.
Мене завжди приваблюють думаючі, мислячі студенти, які у своїх виступах вміють відстоювати, аргументувати свій вибір, свою позицію. Тож, якщо студент скаже: "Я не люблю гуманітарні дисципліни", то відповідь може бути одна: "Ніхто не змушує любити". Важливо, щоб юнаки і дівчата любили розмірковувати, думати... Відрадно, що чимало студентів є гордістю університету, їхні здобутки радують, викликають надію, що вони згодом увійдуть до золотого фонду нації.
Доктор психологічних наук М.Л. Смульсон у своїй монографії "Психологія розвитку інтелекту" (К., 2003) подає, зокрема, структуру та складники інтелекту: мислення, мова і мовлення, уява, рефлексія та ін.
Ще Б. Паскаль зазначав: "Усі наші чесноти містяться в думці. Не простір і не час, яких ми не можемо заповнити, підносять нас, а саме вона, наша думка. Будемо вчитися добре мислити".
Отож, цікаво, як мислять, як думають, яку позицію займають наші вихованці.
Запитання:
1. Хто і що впливало на ваш розвиток, пізнання життя:
а) у дитинстві?
б) у шкільні роки?
в) сьогодні?
2. Чим Ви захоплювалися у шкільні роки?
3. Ваші захоплення, уподобання (хобі) зараз?
Анна Данько:
1. Як у дитинстві, так і далі на мене впливало багато чинників. Але, передусім, це — навколишній світ. Я дуже вдячна своїм батькам, бабусям і дідусю, а особливо татові, що вони змогли прищепити мені любов до навколишнього. Адже ще змалечку тато під зоряним небом розповідав мені і братику міфи стародавньої Греції, ми дивилися, як рухається сонце, як пахне трава, як бджоли збирають мед. Мене вчили, що жаби вранці кумкають, в обід квакають, а ввечері — скрекочуть. І я вміла це розпізнавати. Коли я пішла до школи — настав ніби новий виток мого спірального життя. Я трішечки замкнулася. Моя активність причаїлася в мені, і всю свою енергію я витрачала на навчання. Ось тут величезну роль відіграв мій тато. Він зумів мені показати, що знання — величезна сила. І я весь час прагла (втім, і зараз прагну) зрівнятися з ним. Він навчив мене розпізнавати речі потрібні від непотребу. А ще пояснював мені, що треба постійно самовдосконалюватися, йти вперед, бути прискіпливою, перш за все до себе. І ні за яких обставин не зупинятися, ставити все нові й нові цілі. Можливо, саме тому обрала свою спеціальність. А далі був університет, в якому я розкрилась ще більше. Геть по-іншому для себе. Я з першого дня стала лідером. І тоді ж на мене поклали багато обов'язків. Саме це дозволяє мені бути активною зараз і, може, дещо "деспотичною диктаторкою". Але, перш за все, — до себе.
2. У шкільні роки цікавилася літературою, шиттям, в'язанням, вишивкою, танцями і, звичайно, журналістикою. Ще у дев'ятому класі пішла в журналістське агентство "Юнпрес". Воно мені дало величезну базу знань і уявлень.
3. Можливо, саме завдяки йому я й можу легко сприймати спеціальні предмети зараз в університеті. Уже в десятому класі випускала стінгазету у школі й була міністром інформації.
Ірина Іванчук:
1. Сім'я, друзі, а особливо книги. Я дуже люблю читати і у книгах знаходжу відповіді на свої запитання.
2. Завжди захоплювалась читанням, а особливо класичною літературою, поезією, медициною.
3. Я збираю бібліотеку.
Ігор Любашенко:
1. На розвиток мого пізнання життя найбільший вплив завжди мали батьки. У шкільні роки та під час навчання в університеті — деякі викладачі, проте цей вплив є значно меншим від того, який мали на мене батько з матір'ю.
2. У шкільні роки я цікавився багатьма речами. Мої зацікавлення змінювалися досить часто і займався я самостійно астрономією, біологією, інформатикою, математикою. Крім того, колекціонував різні речі, займався у гуртках малювання, співу, моделювання.
3. Сьогоднішні мої уподобання — те, чим я займаюсь, тобто політологія. Крім того, цікавлюся музикою, комп'ютерами і добрими фільмами.
Сергій Перун:
1. а) Батьки; б) телебачення, книжки, школа; в) суспільство, книжки, телебачення.
2. Астрономія, математика.
3. Психологія, суспільствознавство, журналістика.
Дмитро Пузіков:
1. а) у дитинстві — рідні й однолітки; б) у шкільні роки — близькі люди та ідеї і герої прочитаних книжок; в) сьогодні — люди, з якими я спілкуюся; навчальна та практична діяльність.
2. Дуже багато читав, переважно художню літературу. Багато часу проводив на природі. Збирав поштові марки, листівки.
3. Збираю наукову, науково-популярну літературу з проблематики життєтворчості. Хобі? Слухаю музику (класичну).
Сергій Скіц:
1. У дитинстві — батьки, у шкільні роки — вчителі у школі, сьогодні - викладачі в університеті, а також книжки, кіно, телебачення, музика, спілкування з однолітками та подорожі.
2. Біологія, фантастика.
3. Філософія, музика, телебачення.
Орест Сокольський:
1. У дитинстві на мій розвиток вплинули моя мати (Сокольська Е.М.) та прабабуся (Сокольська Л.І.) — саме вони займались моїм домашнім навчанням та прищепили любов до епістолярного жанру, любов до малювання, віршування, тому шкільні твори з російської та української літератури ніколи не були для мене проблемою. Куди важче давались "точні" науки: алгебра, геометрія, фізика, хімія.
2. У шкільні роки великий вплив на мене справила вчителька російської літератури Прохоренко Т.М., нині вже покійний учитель української мови та літератури Удовенко Ю.М. та інші. Проте сформував мій світогляд і власне "зробив" мене таким, як я є мій "гуру" — вчитель фізики — Лахалюк Володимир Миколайович: саме він дозволив мені не мати авторитетів зараз, аби не перебувати в залежності від земних "ідолів"...
Дуже захоплювався історією, особливо її "білими плямами"; під час навчання в Республіканському заочному технологічному технікумі (12 років тому) захопився філософією.
3. Зараз коло моїх інтересів становить релігієзнавство, філософія, історія, археологія, фізіологія тощо.
Олена Чинка:
1. а) батьки; навколишнє середовище; б) школа; друзі; хореографічний гурток, в якому я займалася 6 років; в) власний досвід життя.
2. З 6 років почала займатися в ансамблі народних танців "Азбука". З 12 років почала співати і грати на синтезаторі у вокально-інструментальному ансамблі, що в Будинку піонерів (зараз Київський палац дітей та юнацтва).
Тетяна Шевченко:
1. а) бабуся, книжки; б) товариші, книжки; в) ПК, ІМТЕРНЕТ, друзі, книжки.
2. Літературою, тваринами. Сьогодні чимало нарікань, що молодь мало читає, книжку не поціновує. Переконана, що це стосується не всіх.
А на запитання: "Якби Вам довелось жити тривалий час на безлюдному острові, які три книжки ви б взяли із собою? (або книжки яких авторів?)" наші "герої" відповіли так:
Анна Данько: Василя Симоненка, Ернеста Хемінгуея, Чарльза Діккенса.
Ірина Іванчук: збірку праць Еріха Фрома, збірку праць Френсіса Роджерса і збірку поезії.
Ігор Любашенко: книжки Омара Хайяма, Джека Лондона, та, мабуть, книжку автора, якого ще не читав.
Сергій Перун: афоризми; філософські праці та книжки П.С. Таранова.
Дмитро Пузіков: Гюстава Флобера, Франсуа Моріака, Еміля Золя.
Сергій Скіц: А. де Сент-Екзюпері "Маленький принц", М. Булгаков "Майстер та Маргарита", М. Хайдеггер "Час та буття".
Орест Сокольський: Біблію, Коран, книгу дитинства — Септона Томпсона "Розповіді про тварин".
Олена Чинка: твори Ольги Кобилянської (щоб хоч на деякий час відчути себе на рідній землі), Д. Фаулза, Ф.Ніцше, В. Винниченка, російську класику.
Тетяна Шевченко: Зігмунда Фрейда, Селінджера, Л. Толстого.
На порядку денному - знання іноземної мови.
Названі студенти вивчали її у школі, в університеті.
Дмитро Пузіков — продовжую самостійно вивчати англійську мову.
Олена Чинка — двічі на тиждень удосконалюю свої знання з німецької за допомогою радіокурсів "Golfieinstitute"
Ігор Любашенко стверджує, що вільно розмовляє польською та англійською. Великий інтерес до слов'янських мов.
Сергій Перун зауважив: "Кожна вивчена мова — прожите ще одне життя".
Анна Данько — англійська, польська в полі зору.
І все ж окремі студенти зізнаються, що хотіли б досягти більших результатів. Гадаю, що потрібне інтелектуальне інвестування університету в цю сферу.
На запитання: "Як Ви ставитесь до тих, хто Вас образив або вчинив зло?" — відповіді були різні, адже і ми всі — різні.
Анна Данько: "Намагаюся пробачити. Але якщо це повторюється — починаю мститися. Лише тоді людина зрозуміє, що зробила помилку. Хоча гарних ворогів ціную так само, як і гарних друзів".
Ірина Іванчук: "Я вважаю, що потрібно бути милосердним і вміти вибачати, що і намагаюсь робити, а зло й образи повертаються до того, хто їх робить, І ще - щаслива людина не може бути злою, тому мені шкода злих людей".
Ігор Любашенко: "З людьми, які мене образили чи вчинили зло, я просто перестаю мати будь-які контакти. Хоча зовсім не виключаю примирення, якщо та людина сама попросить вибачення і зробить це відверто".
Сергій Перун: "Намагаюсь їх не помічати, хоча при потребі спілкуюсь (м'яке ігнорування). Зло не викорінити, але треба мінімізувати його у своєму житті".
Дмитро Пузіков: "Якщо не навмисно — забуваю образу (є різні люди, різні характери; що для одного прийнятне, для мене може бути образливим); якщо навмисно — я намагаюся не мати справ із цією людиною. Намагаюся не чинити помсти — це безглуздо і шкідливо".
Сергій Скіц: "Намагаюся зрозуміти кривдника".
Орест Сокольський: "По-різному: залежно від сили і характеру (умисне чи неумисне) зло та образи".
Олена Чинка: "Прощаю їм".
Тетяна Шевченко: "Негативно".
Це далеко не всі розповіді студентів про себе, свої інтереси, уподобання... Попереду — самостійне життя, можливість довести "конвертованість" свого інтелекту.
А уважний і зацікавлений читач навіть із такої невеликої кількості відповідей студентів може зробити конкретні висновки і щось суттєво врахувати у своїй безпосередній роботі, вбачаючи в кожному із них Особистість. Нехай розповідь про цих студентів дає їм стимул жити і рухатися вперед.
І наостанок пошлюсь на Іммануїла Канта, який суть Просвітництва висловив не через необхідність накопичення якихось знань, а у простому принципі — Думай сам! Sapere aude! Май мужність користуватися власним розумом — таким є девіз Просвітництва.
Розмовляла зі студентами
Лідія ЗАВІРЮХА,
кандидат педагогічних наук,доцент,
Газета «Університет «Україна», №7, 2004
автор: Лідія Завірюха, кандидат педагогічних наук,доцент
видання: Газета «Університет «Україна», №7, 2004, час видання: 2004
25/02/2010
- Рубрики
- Усі
- Дистанційне навчання
- Духовність
- Культура
- Наука
- Постаті
- Про президента
- Про Університет
- Проблеми освіти
- Проблеми студентів з інвалідністю
- Рідна мова
- Розвиток особистості
- Статті Президента
- Цінуймо, знаймо і любімо українське