Мрії здійснюються

МРІЇ ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ!

 

Насправді - мрії здійснюються! Потрібно лише вірити - і все стане досяжним і здійсненним. Кожного з нас чекає майбутнє... Чекає наших побажань, вказівок, забаганок, думок.

Хотілося б у це вірити завжди, але життя змушує нас розуміти, що без активних дій жодна з наших мрій не здійсниться. Неможливо досягти в житті чогось, не доклавши до цього хоч крихти зусиль.

Є люди, які тільки наприкінці свого життя починають розуміти, навіщо вчитися. Не всі задумуються, що саме здатність навчатися є однією з головних відмінностей людини від тварини. Homo sapiens („людина розумна") отримала таку назву за те, що почала осмислено, цілеспрямовано діяти, почала вчитися. Навчання у первісному суспільстві було необхідним для існування (так старші вчили молодших полювати, добувати вогонь, будувати житло). Нам дуже пощастило: ми можемо навчатися, виконувати не тільки елементарні функції, необхідні для життя, а й вивчати різноманітні науки. Але найбільша біда нашого суспільства - ми не цінуємо того, що маємо! Можливо, через наш менталітет, можливо, через лінощі, але більшість із нас просто не хоче вчитися.

Я вважаю, що основний спосіб зацікавити студента в отриманні знань - пояснення важливості цих знань для його майбутнього. Основна риса характеру, що має бути притаманна кожній освіченій людині, - воля. Людина, яка має волю, - самодисциплінована, а це у свою чергу викликає інтерес до пізнання чогось нового і невідомого, тобто до знань. Самовдосконалення приводить у рух внутрішні сили людини, слугує її духовному росту.

Римський філософ і письменник Сенека вчив своїх послідовників протистояти впливу зовнішнього світу і зосереджувати всі зусилля на самовдосконаленні. На жаль, зараз ми спостерігаємо негативний вплив суспільства, суспільної діяльності, суспільної думки на формування особистості. Дуже часто чуємо перелік рис, якими має володіти „ідеальна особистість", але знайти людину, яка володіє цими рисами, майже неможливо. Звичайно, поняття добра, справедливості, боргу, совісті, гідності так само, як уявлення про досконалу особистість, є суто історичним. Тобто кожна епоха має свої ідеали. Одночасно у ці поняття закладена певна загальнолюдська основа. Лінь, жага поживи, паразитизм, невизначеність у виборі цілей і засобів їх досягнення - все це неминуче призводить до спустошення особистості, яке нездатні відновити ані цілеспрямованість характеру, ані гострота розуму, ані інтелектуальні багатства. Жодна людина не може впевнено сказати, що вона у своєму духовному, політичному, професійному рості вичерпала грані тих можливостей, які пропонує їй дане суспільство. Отже, вчитися треба завжди - це єдиний шлях до розвитку особистості.

Навчання для дитини починається з першого подиху. Кожен новий день несе їй велику кількість інформації, яка необхідна їй для майбутнього.

Чому з віком людина втрачає інтерес до знань? Чому вона впевнено стверджує, що все знає? Що ж чекатиме на нас у майбутньому, якщо ми остаточно втратимо вміння розвиватися? На ці питання є лише одна відповідь: за негативного розвитку названих проблем народ чекає остаточне духовне спустошення, виснаження інтелектуальних багатств.

Наша країна має величезний науковий, духовний, культурний, творчий потенціал. Вона сповила відомих на весь світ людей. Крізь віки лунає голос Кобзаря: „Учітеся, брати мої, думайте, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь!" Григорій Сковорода, Леся Українка, Іван Франко, Марія Заньковецька, Михайло Грушевський, Олександр Довженко, Володимир Вернадський - лише мала частина тих, хто становить гордість України.

Розвиток духовності, культури, науки у нашій країні можна порівняти з вогнищем, яке швидко запалало яскравим полум'ям. Адже за порівняно невеликий проміжок часу у нього увійшла величезна кількість іскринок, які становили еліту нашої нації. Однак те вогнище, що швидко запалало, може так само швидко і згаснути. Отже, саме від нас залежить, як довго і яскраво воно горітиме. І ми повинні його підтримувати.

Кожен новий день несе людині велику кількість інформації, яка необхідна для її майбутнього. Цей потік інформації супроводжує нас упродовж усього життя. Питання лише в тому, чи прагнемо ми засвоїти ці знання? Чи зможемо їх використати?

Кожного ранку, йдучи вулицями, користуючись громадським транспортом, ми бачимо багато людей, які читають книжки. Їх прагнення до знань настільки велике, що кожну вільну хвилинку вони приділяють розвитку своєї особистості. Можливо, їх імена ніколи не стануть відомими, але вже це прагнення до знань підіймає їх на щабель вище від тих, у кого навіть у відведений для навчання час не прокидається прагнення до знань. Чи не з них складається та еліта, якої так бракує нашому суспільству?

 

Настя КОЛЯДА,

студентка І курсу

(спеціальність „Соціальна робота"),

Газета «Університет «Україна», № 9-10, 2004

автор: Настя Коляда, студентка І курсу (спеціальність „Соціальна робота")

видання: Газета «Університет «Україна», № 9-10, 2004, час видання: 2004


25/02/2010