Позбавимося мови Вєрки Сердючки

ПОЗБАВИМОСЯ МОВИ ВЄРКИ СЕРДЮЧКИ

 

Останнім часом серед мовознавців збільшилась зацікавленість мовною мішаниною, тобто явищем "суржику". Та й не даремно, адже за останніми дослідженнями носіями цієї скаліченої мови є 1/3 всього населення України. Показник тривожний.

Цей термін було запозичено із сільськогосподарської лексики. Словник української мови в 11 томах подає два визначення "суржику":

1. Суміш зерна пшениці й жита, ячменю й вівса, жита і ячменю і т.д., а також борошна з такого зерна.

2. Мова, в якій штучно об'єднані без затримання літературних норм елементи різних мов.

Простішими словами, суржик - це збіднена мова, позбавлена національного колориту, краси й виразності.

Подібне явище існує і в Білорусії, але називається воно по-іншому - "трасянка". Його первісне значення є аналогічним до українського: неякісний харч для худоби, коли до сіна домішують солому.

Більшість мовознавців дотримуються думки, що термін "суржик" варто закріпити за сільським населенням. Обґрунтовують це тим, що жорстка російськомовна політика призвела до поширення російської мови у містах.

Мова північного сусіда фактично проникла у всі сфери життя і набула статусу престижності. Мешканцям сіл і містечок не залишилось нічого іншого, як підлаштовуватись до міщан, тому відбулося накладання російськомовних слів на українськомовні. Так утворився суржик.

До речі, за радянських часів було заборонено досліджувати і писати про це явище. Багато вчених, а також представників національної інтелігенції знали про реальний стан мови, але змушені були мовчати. Взагалі про лінгвістичні проблеми можна було писати лише в тому разі і тоді, якщо йшлося про "велику і могутню" російську мову або "гармонійну двомовність" і благотворність впливу російської мови на українську. По суті ж це був московський лінгвоцид, колоніальне зросійщення, насильна двомовність...

Функціонально співвідносячись із українським просторіччям, суржик мав би бути однією з підсистем української мови. Але, з іншого боку, він не може бути такою підсистемою, оскільки велика кількість цих ненормативних мовних елементів не зафіксовані у жодному словнику української мови, адже відповідний російський субстрат для кожного мовознавця є індивідуальним і може хаотично і непередбачувано змінюватися.

Причиною живучості цієї скаліченої мови є те, що для осіб старшого та середнього покоління у провінціях вона фактично стала органічною єдиною мовою. Щоб позбутися цієї мовної мішанини, суржикомовна особа має змінити свій мовний світ, тобто пережити своєрідний культурний шок, а це дуже складно, оскільки люди такого віку вже сформовані і, як правило, не піддаються глобальним змінам. Звичайно, мова передається від матері до дитини. Тож, це одна з найбільших проблем, яка заважає подолати існування цього негативного явища.

Зазначимо, що сьогодні мовне питання в Україні переросло в політичне. Тому воно потребує негайного розв'язання. Передусім, тому, що такі явища, як суржик і двомовність набули значного поширення і загрожують українцям втратою самосвідомості, розколом суспільства. Іспанський дослідник П. Ромес вважає, що уникнути конфлікту між мовами можна лише з урахуванням політичного, соціального й особистого рівнів. Якщо ж мовні питання не вирішуються, конфлікти між мовами призводять до витіснення більш слабкої мови сильнішою або до утворення мішаної, що й сталося свого часу в Україні. Сподіваюся, що в нашій країні врешті-решт переможе оптимістичний варіант - українська мова виявиться сильнішою і витіснить чуже слово зі своїх просторів. Але, звичайно, кожен із нас повинен докласти до цього максимум зусиль, перебороти у собі стереотипи і зробити нашу рідну мову чистою і загальновживаною.

 

Юлія ПОЛЕВА,

студентка II курсу

(спеціальність „Українська мова та література"),

Газета «Університет «Україна», 6, 2003

автор: Юлія Полева, студентка II курсу (спеціальність „Українська мова та література")

видання: Газета «Університет «Україна», № 6, 2003, час видання: 2003


24/02/2010