Любити і шанувати

Любити і шанувати

 

Якщо спитати у студентів, чому вони розмовляють українською мовою під час занять, а, виходячи на перерву, переходять на російську, то можна почути різне. Інколи протилежні за змістом висловлювання.

Тож я вирішив провести опитування студентів нашого університету. Підійшов до знайомого першокурсника. Він мені відповів, що його батьки люблять читати книжки Пушкіна, Лєрмонтова, Єсєніна і Толстого, вдома мають велику бібліотеку, й тому він і його батьки вільно розмовляють російською мовою.

Інше почув я від студента старшого курсу. На його думку, під час занять викладачі стежать за дотриманням спілкування між студентами, обстоюють українську мову. А на перерві такого контролю немає, тож студенти розмовляють мовою сусідньої з нами держави.

Четвертокурсниця нашого факультету пояснила мені так: «Я розмовляю на перерві російською мовою тому, що ще змалку в дитячому садку мене привчили розмовляти цією мовою. У школі мені викладали російською мовою, тому що тоді було мало українських шкіл. Зі здобуттям незалежності України я потроху самостійно почала вивчати українську мову. А коли стала студенткою, то переконалась, що наша рідна мова - дуже потрібна і знати її треба обов'язково, тому що вона офіційно визнана державною мовою в Україні».

Рідна мова... Її потрібно не тільки любити, шанувати, а й всіляко підтримувати. Причому не тільки з боку держави, а й на побутовому рівні. А це вже обов'язок кожного з нас, хто б він не був: школярем, студентом, виробничником чи пенсіонером.

 

Андрій ДАВИДОВ,

студент V курсу спеціальності

«Видавнича справа та редагування»,

Газета «Університет «Україна», 4-5, 2005

автор: Андрій Давидов, студент V курсу спеціальності «Видавнича справа та редагування»

видання: Газета «Університет «Україна», № 4-5, 2005, час видання: 2005


24/02/2010