Любити і поважати рідне слово

Любити і поважати рідне слово

 

Кажуть: усе гарне починається з любові. Це певною мірою стосується і нашої мови. Її, українську мову, вважають милозвучною, ставлять на рівень найкращих у світі.

Але любов, як і будь-яке інше почуття, має підтверджуватися відповідними діями і справами. Якщо йдеться про рідну мову, то перша дія, на мою думку, полягає у її використанні. Причому свідомо і повсякденно.

Я родом із села. Воно носить назву Володимирівка. Хочеться думати (чомусь у це віриться), що назва пов'язана з великим князем, котрий чимало зробив для утвердження Київської держави. З дитинства мене переважно виховувала бабуся, яка власне і навчила мене української мови. Батько і мати теж розмовляють українською, але з широким використанням місцевої говірки.

Сільська школа зміцнила мою, якщо можна так висловитися, українськість. І це за всієї поваги до інших мов, зокрема, російської.

І от я студентка, навчаюсь в обласному центрі. Одразу помітила штучну двомовність. Мої ровесники на заняттях здебільшого послуговуються державною мовою, а позаудиторно і загалом у побуті – російською. Дехто вдається до суржика або ж молодіжного сленгу. От і виходить, як у відомому народному прислів’ї, від одного берега одстав, та до другого не пристав.

У тому, що чимало юнаків і дівчат віддають перевагу російській мові, ігноруючи рідну, бачу дуже серйозну проблему. По-перше, це не патріотично. Своє, рідне, треба любити, активно боронити, якщо в цьому виникне потреба. А вона виникає чи не на кожному кроці. Нам ще дуже далеко до того, щоб українська мова запанувала повсюдно – від Карпат до Донбасу, від Чернігова до Ялти. Для цього треба докласти чимало зусиль. Причому і з боку держави, і з боку кожного її громадянина.

Дуже добре, що в нашому інституті проводиться багато заходів на підтримку української мови, на утвердження любові і шани до рідного слова. Багато важить і особистий приклад викладачів, усіх працівників навчального закладу.

Так, будь-яка мова в Україні має право на існування і розвиток, але не повинна заважати утвердженню державної мови. На думку багатьох справжніх патріотів, слід добиватися неухильного виконання законодавства, ухваленого Верховною Радою України. Це стосується реклами, мовної практики у бізнесових та інших структурах.

А щодо побутового мовлення, то, на мій погляд, активнішими мають бути без винятку всі, хто вболіває за рідну мову. Чому ми повинні йти на зустріч тим, хто зневажає своє, рідне, хто і досі вірить у меншовартість українського і тимчасовість самого курсу на нього? На захист рідного слова має стати все українство. Бо державна мова лежить у фундаменті державотворення, без неї Україна не матиме майбутнього.

 

Інна Громко,

студентка ІІ курсу

спеціальності "Документознавство та інформаційна діяльність,

Кіровоградський інститут",

Газета «Університет «Україна», №8-9, 2008

автор: Інна Громко, студентка ІІ курсу спеціальності "Документознавство та інформаційна діяльність, Кіровоградський інститут"

видання: Газета «Університет «Україна», №8-9, 2008, час видання: 2008


24/02/2010