Коли слова не ті і не такі

Коли слова не ті і не такі

 

Включіть радіо, ТБ, почитайте періодику і майже одразу почуєте, прочитаєте: «кілька років назад», або ж «кілька років тому назад». І те, і те неправильно. Треба «кілька років тому». Отже, назад зайве в словосполуці. Прислівник назад доречний тоді, коли йдеться про напрямок.

Часто-густо можна почути чи прочитати, якщо йдеться про календарний час: «грудня місяця». Слово місяця тут зайве, досить тільки написати назву того чи іншого місяця.

Львівський мовознавець І. Фаріон називає стислість характерною рисою українського словотвору, а тому рекомендує заміняти «зужиті скальковані словосполуки спружиненими автентичними відповідниками», наприклад: досягти взаєморозуміння, прийти до згоди – порозумітися, займатися торгівлею – торгувати, підбити підсумки – підсумувати, прийняти рішення – вирішити тощо. 

Аналогічно нести відповідальність (калька російського вислову нести ответственность – краще відповідати, давати оцінку – краще оцінювати).

Обов’язок кожного, вважає Р. Зорівчак, – стежити за власним мовленням, висловлюватися якомога стисліше та точніше, вживати якомога менше словесних штампів.

 

І знову русизми

Поширеною лексичною помилкою, що спричинена негативним впливом російської мови, є вживання слів у негативному для них значенні. Здебільшого цьому сприяє міжмовна омонімія – функціонування у близькоспоріднених мовах однозвучних слів, що мають різні значення. Найчастіше це стосується дієслів, а саме: цитата являється треба цитата є.

Впливом російської мови замість є в ролі зв’язки використовують особові дієслова являтися; така заміна – порушення норми, адже в українській мові дієслово являтися вживають зі значенням «з’являтися, примарюватися, снитися»;

зустрічаються в спілкуванні, правильно трапляються в спілкуванні. Зустрічаються люди, інші живі істоти, а не щось інше. За словами відомого письменника і мовника Б. Антоненка-Давидовича, «ми часто вдаємось до слова зустрічатися, коли, власне, ніякої зустрічі нема й не може бути»;

церква дивиться невеликою, напевне, церква є (видається) невеликою. Це очевидна калька російського слова смотреть (ся), яке має відмітне значення; українське дієслово, натомість, виправдане в іншому контексті: він дивиться на неї; хоча сучасні словники приписують реєстровому слову дивитися значення «мати який-небудь вигляд», супроводячи його ремарками переносно, рідко;

наче попадаєш у казку – треба потрапляєш у казку. Дієслово попадати недоречно вживати у значенні «опинятися в певних умовах», хоча сучасні словники узаконюють це значення, коли йдеться про несприятливі умови;

мають місце у середовищі – є (перебувають) у середовищі. Дієслово мати вживаємо в іншому значенні, наприклад: Іваненки мають автомобіль.

Міжмовна омонімія стосується не тільки дієслів, а й інших частин мови. Ось два приклади:

з любого кутка, правильно з будь-якого кутка: український прикметник любий має значення «милий, коханий», наприклад люба розмова, тому він у жодному разі не може замінити займенника будь-який;

побудована без одного цвяха – побудована без жодного цвяха: буквально перший вислів слід розуміти так: будуючи церкву, використали на один цвях менше, ніж планували; насправді у словосполуці недолуго скальковано російський вислів без единого гвоздя, в українській мові в цьому контексті прикметнику единый відповідає займенник жодний.

Нерідко студенти калькують фразеологізми, наприклад: не можу відвернути від неї погляд, а  треба відвести погляд, кидається в очі замість правильного впадає у вічі тощо.

Доволі часто студенти послуговуються словами, що утворені за російськими словотвірними моделями, забуваючи про власне українські. Здебільшого йдеться про прислівники, які на відміну від російських аналогів творяться префіксально-суфіксальним способом. Наприклад: неправильно вечором, літом, осінню, зимою, висотою, глибиною, довжиною, товщиною, шириною, а треба: увечері, улітку, восени, взимку, заввишки, завглибшки, завдовжки, завтовшки, завширшки.

Рідше це стосується безсуфіксних іменників, замість яких уживають суфіксальні російські аналоги (осадок, красота замість правильних автентичних відповідників осад, краса), а також однослівних питомих назв, які за аналогією до чужої мови заміняють словосполуками, приміром: залізна дорога, залізнична дорога, а треба залізниця.

 

За матеріалами журналу «Дивослово»

видання: За матеріалами журналу «Дивослово», час видання: 2017


09/07/2017