Роль ділового мовлення у становленні сучасного державного управління

РОЛЬ ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ У СТАНОВЛЕННІ СУЧАСНОГО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

 

Усім нам випала щаслива нагода жити і діяти на зламі століть, на зламі тисячоліть, у час формування суспільства нового типу, в епоху, коли відбувається переосмислення ділових і моральних якостей мешканців новонародженої держави "Україна". Символічно, що з народженням держави нове життя в нову епоху започаткував і Університет "Україна", а разом із ним і ми - громадяни і студенти "України". Студентство стрімко вривається в нове тисячоліття з розправленими крилами, горде тим, що в суспільстві народжуються нові форми і методи державного управління, а отже і спілкування.

Об'єктом нашого дослідження обрано управління, предметом - ділове мовлення. Розглянемо, яким чином відбувається становлення управління.

У будь-яких службах управління реалізація управлінських функцій зводиться до:

- збору, обробки, аналізу інформації;

- фіксації вихідних даних;

- документування управлінської діяльності;

- забезпечення руху документів (відправлення, отримання, ознайомлення);

- аналізу даних;

- оформлення рішення.

Як бачимо, в основу процесів управління покладена система інформаційної життєдіяльності. З одного боку, інформація є предметом праці працівників апарату управління, а з іншого - результатом їхньої праці. Інформація виступає як єднальна ланка між керованою і керуючою системами.

А там, де існує двосторонній зв'язок, постає питання про культуру спілкування - вміння встановлювати зворотній зв'язок, відгукнутися на думки, почуття, турботи і проблеми іншої людини (це стосується всіх рівнів спілкування). На думку багатьох фахівців, форми спілкування змінні, сутність - незмінна.

Завжди існують внутрішні, глибинні основи культури управління. Їх не можна перевести у площину стереотипних рішень та штампів, на їх основі не можна створити будь-які техніки чи технології, використовуючи які можна було б відразу стати культурною людиною. Щодо цього Д. Карнегі говорив, що змусити людину щось робити - неможливо, проте можна створити необхідні умови, за яких вона зробить це самостійно. Людина - самоорганізуюча, саморегулююча, самопрограмуюча біосоціальна, духовна, жива і самонавчаюча система. Варто лише створити відповідне інформаційне середовище - і особистість зміниться.

Загострена увага до формування ділового мовлення як вагомого чинника документування управлінської діяльності - це спроба вийти з кризи культури, яку переживало наше суспільство, спроба відійти від масової культури, насильно впроваджуваної у цьому суспільстві. Психологія натовпу і відповідна їй масова культура уже не влаштовують сучасний бізнес, який вимагає високого рівня розвитку в особистісній і професійній сферах. На передній план управління постає вміння послуговуватися такими невичерпними цінностями як мова, мовлення як живий вияв мови, причому на всіх рівнях і передовсім - у сфері ділового спілкування.

Мовленнєва культура особистості великою мірою залежить від її зорієнтованості на основні риси бездоганного, зразкового мовлення. Щоб бути зразковим, ділове мовлення має характеризуватися такими найважливішими ознаками:

· правильністю, тобто відповідати літературним нормам, що діють у мовній системі (морфологічним, синтаксичним, стилістичним, пунктуаційним);

· змістовністю, яка передбачає глибоке осмислення теми й головної думки висловлювання, докладне ознайомлення з наявною інформацією з цієї теми, уникнення зайвого;

· послідовністю, тобто логічністю та лаконічністю думок;

· багатством, що передбачає використання різноманітних засобів вираження думок у межах відповідного стилю, уникнення невиправданого повторення слів, однотипних конструкцій речень;

· точністю, яка великою мірою залежить від глибини знань та ерудиції особистості, а також від активного словникового запасу. Виражаючи власні думки, слід добирати слова, які найбільш відповідають висловлюваному змісту;

· виразністю, для досягнення якої слід виділяти найважливіші місця свого висловлювання і виражати власне ставлення до предмета мовлення;

· доречністю та доцільністю, які залежать насамперед від того, наскільки повно й глибоко людина оцінює ситуацію спілкування, інтереси, стан, настрій адресата. Крім цього, треба уникати того, що могло б шокувати, викликати роздратування співбесідника. Якщо ж вказувати на помилки співрозмовників, то робити це тактовно. Отже, високу культуру мовлення людини визначає досконале володіння літературною мовою, її нормами у процесі мовленнєвої діяльності.

Культура мовлення - це ще й загальноприйнятий мовний етикет: типові формули вітання, побажання, прощання, запрошення тощо. Неабияке значення має й тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й доречно підтримати тему. Уважність, чемність і ввічливість - визначальні чинники ділового мовлення.

У добу творення незалежної держави, у зв'язку із закріпленням Конституцією України статусу української мови як державної, питання використання української мови у діловому мовленні набуває особливої ваги. Ширшає коло тих, хто розмовляє, пише й читає українською мовою як рідною. Писемне спілкування в державному, суспільному, політичному, господарському житті, в ділових відносинах між організаціями та установами також переходить на українську мову.

І від того, яких успіхів ми, сьогоднішнє студентство, досягнемо в різних галузях державного управління, залежатиме майбутнє нашої держави. Пам'ятаймо слова Максима Рильського - неперевершеного творця українського слова, його шанувальника: "Мова - втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її. Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови".

Таким чином, під організаційною культурою можна розуміти передовсім цінності, норми та їх зовнішні прояви (артефакти). Культура державного управління перебуває у цілковитій залежності від стану нашої душі, наших думок, емоцій, організації процесу мислення, сприйняття, оцінювання, мовлення, світогляду, емоцій, почуттів, на рівні матеріального і духовного розвитку і проявляється у поведінці людини. Культура управління базується на культурі суспільства, тобто, як зазначала Алла Петрівна Коваль у книзі "Ділове спілкування", на рівні досягнень, ступеня розвитку розумового, духовного і громадського життя суспільства.

 

Олена ПЕТРЕНКО,

студентка II курсу

(спеціальність "Документознавство та інформаційна діяльність"),

Газета «Університет «Україна», 6, 2003

автор: Олена Петренко, студентка II курсу (спеціальність "Документознавство та інформаційна діяльність")

видання: Газета «Університет «Україна», №6, 2003, час видання: 2003


24/02/2010