Формування навчальної мотивації студентів вищих закладів освіти

Формування навчальної мотивації

студентів вищих закладів освіти

 

Волошко Л.Б.

Полтавський інститут економіки і права

Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна”

 

Анотація. У статті проаналізовано результати діагностичного експерименту, проведеного з метою вивчення рівня навчальної мотивації студентів; проаналізовано мотиви навчальної діяльності студентів, обґрунтовано психолого-педагогічні умови формування позитивної навчальної мотивації.

Ключові слова: навчальна мотивація, студенти вищих закладів освіти, групова навчальна діяльність.

 

Аннотация. Волошко Л.Б. Формирование учебной мотивации студентов высших учебных заведений. В статье проанализированы результаты диагностического эксперимента, проведенного с целью изучения учебной мотивации студентов; проанализированы мотивы учебной деятельности, предложены психолого-педагогические условия формирования позитивной учебной мотивации студентов.

Ключевые слова: учебная мотивация, студенты высших учебных заведений, групповая учебная деятельность.

 

Annotation. Voloshko L.B. The formation of students’ educational explanation of higher establishments. The article were analysed the results of diagnostical experiment for studying the educational explanation of students. It was also analysed the favourable compositional structure of educational explanation of students; psychological pedagogical conditions of its formation.

Key words: educational explanation, students.

 

Вступ. З точки  зору психології діяльність розглядається як процес, що складається з множини впорядкованих дій, які характеризуються мотиваційним, цільовим і виконавчим аспектами. У здійсненні будь-якого виду діяльності, у тому числі навчальної, визначальна роль відводиться її мотивам (Л. Виготський, М. Каган, А. Реан та ін.). Немотивованої діяльності не буває – наголошує О. Леонтьєв.

Психологічною умовою успішності професійної підготовки студентів виступає формування у них стійкої навчальної мотивації, інтересу до обраного фаху (А. Маркова, О. Мороз т. ін.). У зв’язку з цим дослідження мотивів, які спонукають студентів оволодівати майбутньою професією, визначення оптимальних умов їх формування, є актуальним для теорії та методики професійної освіти.

Робота виконується згідно плану науково-дослідної роботи Полтавського інституту економіки і права ВНЗ „Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна”.

Формулювання цілей роботи. Метою статті є обґрунтування психолого-педагогічних умов формування позитивної навчальної мотивації студентів вищих закладів освіти.

Результати дослідження. Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчив відсутність єдності поглядів учених щодо трактування структури та змісту мотиваційної сфери особистості. Мотивація характеризується як сукупність чинників, що визначають і спрямовують поведінку людини (Ж. Годфруа, Є. Ільїн); спонукання, що зумовлює активність особистості та визначає її спрямованість (Л. Божович); процес дії мотивів (Д. Аткінсон, Х. Хекхаузен). У педагогічній літературі мотиви навчальної діяльності класифікують: за спрямованістю – соціальні та пізнавальні (М. Вовчик-Блакитна, А. Маркова); за модальністю – позитивні та негативні (Б. Додонов, П. Якобсон); за локалізацією стимулів поведінки – зовнішні та внутрішні (М. Рогов); за процесуально-результативною орієнтацією – дискретні та процесуальні (І. Зимня т. ін.). Результати численних досліджень свідчать, що ефективність навчальної діяльності студентів залежить від співвідношення вказаних типів мотивів у їхній мотиваційній сфері (Р. Борківська, В. Моргун т. ін.).

З метою вивчення рівня навчальної мотивації нами проведено діагностичний експеримент, в якому брали участь студенти 1-4 курсів соціально-гуманітарного факультету Полтавського інституту економіки і права. Аналіз результатів діагностики рівня навчальної мотивації студентів, що визначався за методикою В. Сопова (у модифікації О. Прохорова) [4], підтвердив домінування низьких показників.

Низький і середній рівень навчальної мотивації виявився характерний відповідно для 37,34% та 37,66% осіб. Оптимальний рівень навчальної мотивації продемонстрували лише 25% студентів. З високим рівнем навчальної мотивації не було виявлено жодного досліджуваного.

Визначення рівня сформованості мотиву досягнення успіху було проведене за тестовою методикою Ю. Орлова, В. Шкуркіна, Л. Орлової [2].

Аналіз результатів тестування показав, що низький рівень потреби досягнення успіху мають 25,32% студентів; нижче середнього та середній відповідно 39,94% та 24,03%; 10,71% студентів продемонстрували рівень потреби досягнення успіху вище середнього.

Проведене анонімне анкетування за методикою Т. Шамової дозволило визначити ставлення студентів до навчання. Аналіз результатів анкетування засвідчив, що більшість студентів (53,57%) мають низький рівень ставлення до навчальної діяльності (нестійкий ситуативний інтерес); достатній рівень (зацікавленість процесом навчання) – характеризує 34,09 % осіб; оптимальний (підвищений пізнавальний інтерес до навчання) мають 12,34%.

Незадовільний рівень сформованості навчальних мотивів студентів дав підстави для припущення, що причинами цього можуть бути: значні об’єми, складність, високий темп подання навчальної інформації із суттєвим психоінформаційним перевантаженням студентів, особливо на перших курсах; недостатнє усвідомлення значущості набутих знань для майбутньої професійної діяльності; недосконале володіння студентами прийомами осмислення та логічного структурування нових масивів інформації; недосконалість традиційних форм організації навчальної діяльності, застосованих методів навчання та контролю; малоефективна організація самостійної роботи студентів в аудиторний та позааудиторний час.

Усталена система навчального процесу ВНЗ орієнтує студентів на репродуктивну виконавчу активність, сприяє розвитку мотиву уникання, а не досягнення успіху, формує незадовільну пізнавальну мотивацію, закріплює низький рівень ставлення до навчання на рівні ситуативного інтересу або примусового вивчення за необхідністю. Отже, стихійний розвиток навчальної мотивації не забезпечує формування у значної частини майбутніх фахівців стійких позитивних навчальних мотивів, які б відповідали вимогам професії.

Враховуючи специфіку навчально-професійної діяльності студентів, композиційну структуру їхньої навчальної мотивації ми характеризуємо як ієрархічно впорядковану систему мотивів, що спонукає оволодівати основами майбутньої професійної діяльності, проявляти пізнавальну активність.

На нашу думку, оптимальну мотиваційну основу навчальної діяльності студентів становить сукупність різних мотивів: пізнавальних (прагнення оволодіти новими знаннями, підвищити рівень ерудиції, розширити світогляд); професійно-практичних (прагнення досконало оволодіти майбутньою професією); комунікативно-емпатійних (прагнення до партнерського спілкування, продуктивної міжособистісної взаємодії); процесуальних (прагнення бути успішним суб’єктом навчальної діяльності); мотивів досягнення (прагнення до успіху); мотивів самоствердження (прагнення зайняти престижну позицію серед особистісно значущого оточення, заслужити схвалення з боку батьків або друзів); мотивів самовдосконалення (прагнення підвищити рівень загальної та фахової компетентності); прагматичних (прагнення отримати диплом про вищу освіту, прагнення до кар’єрного росту); мотивів обов’язку (почуття відповідальності за результати власної діяльності).

Враховуючи результати теоретичного аналізу проблеми, власний педагогічний досвід, психолого-педагогічними умовами формування оптимальної навчальної мотивації студентів, є: 1) організаційні: пролонговане застосування різних форм групової навчальної діяльності студентів; зміна взаємовідносин між викладачем і студентом в освітньому процесі; 2) дидактичні: уникання стереотипності проведення навчальних завдань; індивідуалізація навчально-професійної діяльності студентів; упорядкування навантаження на студента під час самостійної роботи; 3) психологічні: формування стійкого інтересу до професії; розвиток перцептивно-рефлексивних здібностей студентів.

Реалізація вказаних умов найбільш ефективна в процесі застосування групової навчальної діяльності студентів [1]. У процесі професійної підготовки студентів необхідно поєднати різні форми групової роботи. Зокрема, групова навчальна діяльність може бути: 1) за рівнем навчальних можливостей студентів – гомогенною та гетерогенною; 2) за особливостями розподілу навчальних завдань – однорідною, диференційованою, кооперованою, індивідуально-груповою; 3) за часом функціонування – пролонгованою та локальною (рис. 1).

Специфіка спільної навчальної діяльності порівняно з індивідуальною полягає у виникненні та розвитку сукупного групового суб’єкта, якому притаманні ряд феноменів інтеграції: ціннісно-орієнтаційна єдність, групова емоційна ідентифікація, подібність функціонально-рольових очікувань, колективне самовизначення (М. Шевандрин [5], О. Ярошенко). У ході спільної діяльності спрацьовують специфічні механізми регуляції пізнавальних процесів, розширюється спектр індивідуальних можливостей кожного з її учасників (О. Полат [3]). Психологічні умови групової діяльності сприяють розвитку міжособистісного сприйняття людей, суб’єктний рівень якого виявляється в дії механізмів ідентифікації та емпатії, що розглядають як необхідні професійні якості фахівців соціономічних професій.

 

На нашу думку, групова навчальна діяльність має значні потенційні можливості щодо формування оптимальної навчальної мотивації студентів, які визначаються: забезпеченням позитивного емоційного мікроклімату, комфортних умов навчання, розширенням можливостей для індивідуалізації навчання (процесуальні мотиви); реалізацією природного прагнення студентів до міжособистісної взаємодії та спілкування (комунікативно-емпатійні мотиви); формуванням відносин відповідальної взаємозалежності (мотиви самоствердження); формуванням професійної відповідальності (мотиви обов’язку); стимулюванням пізнавальної активності студентів у процесі колективного вирішення завдань (пізнавальні мотиви); доцільним моделюванням майбутніх фахових ситуацій (професійні мотиви); опосередкованим характером педагогічного керівництва малими групами, зміною контролюючої функції викладача на консультативно-тьюторську (мотиви самовдосконалення).

Висновки.

Проаналізовано мотиви навчальної діяльності студентів, визначено психолого-педагогічні умови формування позитивної навчальної мотивації; обґрунтовано мотиваційний потенціал групової навчальної діяльності студентів.

Перспективи подальших досліджень ми пов’язуємо з вивченням динаміки навчальних мотивів студентів у процесі навчально-професійної підготовки.

 

Література

1. Волошко Л.Б. Навчальне спілкування в умовах групової роботи як фактор розвитку адекватної самооцінки студентів // Молодь  в умовах нової соціальної перспективи: Матеріали VІ Міжнародної науково-практичної конференції. “ Житомир, 2004. – С.147-149.

2. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія : Підручник. – К.: КНУ ім. Т. Шевченка, 1995. – 304 с.

3. Новые педагогические технологии в системе образования : Уч. пособие для студентов пед. вузов / Под ред. Е.С. Полат. – М.: Академия, 2001. – 272 с.

4. Прохоров А.О. Методики диагностики и измерения психических состояний личности. – М.: ПЕРСЭ, 2004. – 176 с.

5. Шевандрин Н.И. Психодиагностика, коррекция и развитие личности : Учеб. для студентов высших учебных заведений. – М.: ВЛАДОС, 2001.– 512 с.

 

Надійшла до редакції 26.02.2007 р.

автор: Волошко Л.Б., Полтавський інститут економіки і права Університету "Україна"

час видання: 2007


10/04/2012