ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ РОЗВИВАЛЬНОЇ РОБОТИ ПІД ЧАС ОСОБИСТІСНО-ПРОФЕСІЙНОГО ЗРОСТАННЯ ПЕДАГОГА
Марія Стасюк, старший викладач кафедри психології
Рівненського інституту Університету «Україна»
УДК 159.923.2
У статті автор представляє основні методи роботи та форми впливу на процес особистісно-професійного зростання педагога, визначено рефлексивні одиниці корекційно-розвивальної роботи.
Ключові слова: особистість, особистісне зростання педагога, професійне зростання педагога, рефлексія.
В статье автор представляет основные методы работы и формы воздействия на процесс личностно-профессионального роста педагога, определены рефлексивные единицы коррекционно-развивающей работы.
Ключевые слова: личность, личностный рост педагога, профессиональный рост педагога, рефлексия.
The author presents the basic methods and forms of influence on teacher’s personal and professional growth, defines reflective units correctional and developing work.
Key words: personality, personal growth teacher, teacher professional growth, reflection.
Постановка проблеми. В умовах особистісно-професійного зростання педагог повинен розвивати науково-професійне уявлення про всі аспекти власної діяльності, адаптувати програму та методи навчання відповідно до індивідуальних можливостей вихованців, організовувати їх до самонавчання, створювати позитивний психологічний клімат, збагачувати практичний досвід, аналізувати педагогічну ситуацію, проявляти професійну готовність до виконання обов’язків у будь-яких обставинах, бути вдумливим дослідником власної професійної діяльності.
Аналіз останніх досліджень. У дослідженнях Ф. Гоноболіна, Н. Кузьміної, Ю. Кулюткіна, А. Маркової, Л. Мітіної, А. Реана проаналізовано професійно важливі якості особистості вчителя і педагогічні здібності: любов до дітей, критичність мислення, дидактичні особливості, комунікативні уміння та навички, інтелект тощо. Важливою метою освіти Г. Костюк, С. Максименко, Р. Немов, А. Петровський, С. Рубінштейн та інші вчені вважали питання психологічної підготовки педагогів, здатних до саморозвитку, відповідального ставлення до професії. Проблемі саморозвитку особистості педагога, його професійного вдосконалення присвячені роботи І. Зимньої, З. Кокарєвої, А. Маркової, О. Морозової, К. Роджерса та ін. Процесу формування особистості як активного творця самовизначення приділяли увагу Є. Климов, О. Леонтьєв, К. Роджерс, С. Рубінштейн та ін.
Мета нашої роботи полягала в тому, щоб, виходячи з наявних теоретичних досліджень, визначити особливості організації розвивальної роботи в умовах особистісно-професійного зростання педагога.
Завдання:
1. Обґрунтувати необхідність використання під час розвивальної роботи з педагогами динамічного моніторингу, екзистенційної бесіди, коучингу, ділових ігор, аналізу продуктів творчої діяльності, аргументованих пояснень, інтервізії, психічної релаксації, групових дискусій.
2. Проаналізувати доречність таких форм впливу психолога на процес особистісно-професійного зростання педагога, як психологічні лекторії, психологічні поради, синемалогія, робота з афірмаціями.
3. Визначити рефлексивні одиниці розвивальної роботи з особистісно-професійного зростання педагога.
Ураховуючи думку Є. Климова, розуміємо, що «професія — це доля, життєвий шлях людини, «…це і спосіб життя, і спосіб думок, і стереотипи сприйняття світу, і соціальний тип людини» [3, с. 372]. М. Савчин вказує: «Найважливішою особистісною і професійною рисою вчителя є любов до дітей, бажання працювати та спілкуватися з ними, самовдосконалюватися, саморозвиватися, без чого неможлива ефективна педагогічна діяльність» [7, с. 337]. Педагог позитивно сприймає своє оточення, коли працює за покликанням. «Щоб допомогти дитині стати повноцінною особистістю (духовною, моральною, творчою, незалежною, грамотною, ініціативною, самостійною), вчитель також повинен бути особистістю» [7, с. 336].
Поняття «особистісне зростання» сформульовано К. Роджерсом і А. Маслоу, які вважали природу людини позитивною й акцентували увагу на можливостях розвитку внутрішнього потенціалу. Прагнення до особистісного зростання виникає в індивіда при певних умовах.
Л. Хьєлл, Д. Зиглер вказують, що К. Роджерс вважав: «Людиною управляє процес зростання, в якому її особистісний потенціал приводиться до реалізації» [8, с. 498]. Г. Лендрет вказує, що «…це внутрішня тенденція, вона не мотивується зовні, і навчити цього неможливо» [4, с. 63].
С. Братченко визначає головним психологічним смислом особистісного зростання «…звільнення, набуття себе і свого життєвого досвіду, самоактуалізацію і розвиток усіх основних особистісних атрибутів» [2, с. 36]. С. Братченко «основний закон особистісного зростання», спираючись на формулу К. Роджерса «якщо — то», визначає так: «Якщо є необхідні умови, то у людини актуалізується процес саморозвитку, наслідком якого будуть зміни у напрямку її особистісної зрілості» [2, с. 36], бо змінюється як внутрішній, так і зовнішній світ.
Особистісне виявляється у професійному через ціннісні орієнтації та установки педагога.
Основними джерелами формування педагогічних установок, які пов’язані зі світоглядом педагога, є ставлення до різних сторін життя, до людей, самого себе, діяльності.
Л. Мітіна [6], розглядаючи психологічні умови, фактори професійного розвитку, виокремлює такі ключові поняття:
— «педагогічна спрямованість» (спрямованість на учня з метою його самоактуалізації на себе як потреба у самовдосконаленні, на більш глибоке оволодіння предметом);
— «педагогічна компетентність» як необхідність оволодіння знаннями, уміннями і навичками, з одного боку, і формування здатності обстоювати власну особистісну позицію, з іншого;
— «емоційна гнучкість» як конструктивне поєднання емоційної експресивності, емоційної стійкості педагога.
Однією з рушійних сил професійного зростання Л. Мітіна вважає професійну самосвідомість.
Визначаючи особливості професійного зростання педагога, Л. Мітіна вказує на такі основні ознаки його самосвідомості:
«…а) рівень професійного розвитку педагога визначається співвідношенням трьох структур: когнітивної, афективної та поведінкової;
б) усвідомлення і самооцінка учителем лише окремих властивостей і якостей, які складаються у недостатньо стійкий образ, домінуючий. Як правило, неконструктивна поведінка та педагогічна взаємодія характеризують низький рівень самосвідомості;
в) цілісний образ «Я» учителя, який вписується в систему його ціннісних орієнтацій, пов’язаних із усвідомленням цілей своєї професійної діяльності і засобів, необхідних для їх конструктивного досягнення, визначає високий рівень професійної самосвідомості» [6, с. 108–109].
А. Маркова [5], досліджуючи особливості педагогічного професіоналізму, виявляє критерії, які розглядаємо як складові моніторингу професійного зростання педагогів: об’єктивні та суб’єктивні, результативні та процесуальні, нормативні й індивідуально-варіативні, наявного рівня та прогностичні, професійної навченості та творчі, соціальної активності та конкурентоспроможності, професійної прихильності, кількісні та якісні. Основними ознаками професіоналізму є наявність позитивного внутрішнього ставлення вчителя до професії, психічних властивостей і станів, а не тільки висока продуктивність та результативність праці.
Фактори ефективного зростання особистісно-професійних якостей педагогів залежать від особливостей рефлексії — усвідомленого та відповідального ставлення до своїх обов’язків.
Рефлексія дає змогу виявити такі особливості педагога, як-от: здатність до пізнання свого внутрішнього світу, аналіз власних переживань і думок, вчинків, зовнішніх обставин, особистих здібностей, самопочуття. Самоспостереження, самоаналіз, ідентифікація — це складові рефлексії, завдяки яким формується самооцінка.
А. Бізяєва, аналізуючи американську концепцію педагогічної рефлексії, вказує на «…проблемний характер педагогічних ситуацій…», «…дослідницький підхід у вирішенні педагогічних завдань…», «…онтологічний статус всієї сукупності явищ у системі освіти» [1, с. 115]. Проблемність передбачає здатність педагога до креативного підходу до ситуацій у ході навчально-виховного процесу. Дослідницький підхід виявляє наявність у педагогів практичного мислення, умінь і навичок при вирішенні педагогічних ситуацій. Онтологічність сприяє можливості рефлексивним педагогом оцінювати власну діяльність як з боку адекватності процесу навчання психологічним особливостям учнів, так і з боку відповідності його змісту потребам соціуму.
Здатність до педагогічної рефлексії вказує на можливості самовиховання, творчого самовираження, тобто до особистісно-професійного зростання. Педагогічна рефлексія має такі рівні:
— практичний — як спрямування вчителя на ефективне використання отриманих знань для досягнення мети, аналіз практичних дій та їх продуктивності;
— каузальний — як осмислення причинно-наслідкових зв’язків;
— критичний — як самоаналіз моральних та етичних критеріїв.
При розробленні програми особистісно-професійного зростання виходимо з позицій К. Роджерса та А. Маслоу щодо здатності педагога до усвідомленого вільного відповідального вибору.
Відповідальність педагога за особистісно-професійне зростання виявляється у відкритості почуттів, підвищеній сприйнятливості, визначенні проблем, наявності зворотного зв’язку.
Виходячи з основних вимог до дослідження психічних явищ, основними методами роботи психолога з педагогами визначаємо динамічний моніторинг, екзистенційну бесіду, коучинг, ділові ігри, аналіз продуктів творчої діяльності, аргументоване пояснення, інтервізію, психічну релаксацію, групові дискусії.
Динамічний моніторинг передбачає наявність даних про динаміку особистісно-професійного зростання педагога. Отримана інформація має оперативний характер, що сприяє прийняттю оптимальних організаційних та управлінських рішень щодо створення умов із удосконалення досліджуваного процесу. Динамічний моніторинг забезпечує безперервний розвиток індивідуальності педагога, сприяє особистісно-професійному зростанню, не обмежується постановкою діагнозу, а передбачає прогнозування особистісних психологічних ресурсів, стратегії професіоналізації, стимулювання професійного розвитку. Основними формами реалізації моніторингу є збирання інформації про особистісно-професійне зростання педагога та врахування отриманих даних під час регуляції процесу прийняття рішень.
Систематичне упровадження динамічного моніторингу сприятиме врахуванню неповторності онтогенетичної історії особистісно-професійного зростання педагога, єдності та взаємопроникненню діагностики та корекції як складових практичної психології.
Екзистенційна бесіда як метод роботи психолога з педагогом використовується, коли піднімаються проблеми життя і смерті, свободи і відповідальності, любові та відчуження, сенсу і безглуздя, людини та соціуму, автентичності особистості. Під час проведення бесіди психолог повинен узгодити цілі з педагогом, концентруватися на емоційних аспектах стосунків. Крім того, вимагається відкритість переживанням, раціональність, особиста відповідальність педагога, здатність підтримувати доброзичливі стосунки, приймати інших такими, якими вони є, етичність, взаємний вплив психолога та вчителя.
Під час реалізації особистісно-професійного зростання педагога вважаємо важливим використання коучингу — нової системи роботи психолога, де відсутні директивні вказівки, алгоритм дій, готові схеми для вирішення поставлених проблем. Основна мета коучингу полягає у створенні умов для самонавчання, особистісно-професійного зростання педагогів, підвищення продуктивності діяльності, поліпшення якості особистісного та професійного життя. Головний зміст коучингу полягає у твердженні: педагог знає, як вирішити свої завдання, однак потребує допомоги в актуалізації власних творчих ресурсів.
Коучинг базується на таких положеннях: педагог психічно здоровий, працює за покликанням, має безмежний потенціал, знає про себе значно більше, ніж інші. Тому завдання коуча полягає у сприянні виходу за межі звичних переконань, дистанціюванні від стереотипів, допомозі розкрити творчий потенціал, задіянні всіх можливостей та здібностей педагога, підвищенні ясності сприйняття, розвиненні усвідомлення.
Ділові ігри — метод активного навчання, який моделює діяльність у спеціально створеній проблемній ситуації, сприяє вирішенню поставлених завдань, формуванню умінь і навичок. Метод має жорстку структуру, правила. При організації роботи з педагогами психолог використовує різні модифікації ділових ігор, а саме:
— імітаційні, де педагоги відтворюють діяльність навчально-виховного закладу, конкретних людей (ділова нарада, обговорення плану роботи на рік), умови, в яких відбувається дана подія (кабінет директора, вчительська);
— операційні, що сприяють відпрацюванню конкретних подій, операцій, імітуючи реальність;
— рольові, для яких розробляється модель, де відображено стратегію поведінки, дій, функцій та обов’язків конкретної людини;
— «діловий театр», який допомагає педагогові мобілізувати особистий досвід, знання, навички, вжитися в образ, зрозуміти його дії, об’єктивно оцінити ситуацію, дати неупереджену оцінку власним діям, врахувати думки, переконання інших осіб, вплинути на них, встановити контакт. Психолог для «ділового театру» складає сценарій, підбирає героїв для інсценізації, розподіляє функції, обов’язки та завдання;
— психосоціодрама дуже близька до рольових ігор та до «ділового театру», однак це вже соціально-психологічний театр, де відпрацьовуються вміння встановлювати позитивний психологічний контакт, змінювати психічний стан іншої людини, відчувати ситуацію.
Участь педагога у діловій грі вимагає від нього аналізу і пошуку шляхів розв’язання проблеми, сприяє навчанню, розвитку, дослідженню, консультуванню, формуванню вміння працювати в команді.
Ділова гра дає змогу педагогам наблизитися до професійної діяльності за принципом «тут і тепер». Психолог під час ділової гри повинен:
— обстоювати точку зору кожного з її учасників;
—стимулювати до прийняття рішення у конфліктних ситуаціях;
— розвивати в учасників відчуття команди;
— отримувати бажані результати за короткий час;
— відпрацювати ситуації, які допоможуть обстояти чи змінити власну точку зору, сформувати світогляд.
Отже, ділова гра як активний метод навчання забезпечить підвищення у педагогів мотивації до успіху, емоційної стійкості, креативного мислення.
Аналіз продуктів творчої діяльності — метод для визначення міри новизни й оригінальності в роботі педагога. Використовується психологом за наявності матеріальних наслідків діяльності особистості (щоденникові записи, нотатки, есе, малюнки тощо), де виявлено психічний образ для системно-діяльнісного аналізу психіки.
Аргументовані пояснення як метод психологічного впливу на особистість використовується з метою свідомого впливу на іншого педагога (педагогічний колектив) з метою зміни його (їх) суджень, ставлень, намірів, рішень. Аргументовані пояснення будуються за схемою: теза — аргументи (три-чотири) — висновки. Використовуючи даний метод психологічного впливу, психолог дає педагогові право і час для аргументованої відповіді. До найефективніших технік переконання відносимо пред’явлення аргументів, їх розгортання та метод позитивних відповідей.
Психологічно грамотна контраргументація повинна розпочинатися зі згоди з опонентом.
Найефективніші техніки контраргументації полягають у перелицюванні аргументів співбесідника, їх розчленуванні та висуненні власних доказів думки.
Інтервізія — психологічна робота серед колег, рівних за досвідом, статусом, яка не передбачає навчання, а також вирішує питання професійного зростання, підтримки. Крім того, доречними під час інтервізії є як особистісні, так і теоретичні, методичні питання. Основними функціями інтервізії вважаємо такі, як-от:
— професійний обмін інформацією;
— можливість для педагога отримати підтримку;
— новий неординарний погляд на виконання професійних обов’язків;
— збагачення досвідом колег;
— розширення професійних можливостей;
— засіб екології особистості, емоційної стійкості;
—можливість попередження співзалежності, почуття розчарування, вини.
Група інтервізії має постійний склад, модератора, визначений час роботи, місце, працює над випадком із практики, передбачає рефлексію почуттів, задоволення запиту на інтервізію, наявність зворотного зв’язку. Інтервізія реалізує запит, підтримує професійну ідентичність, виховує такі метанавички педагога, як здатність учитися, приймати інші точки зору.
Психічна релаксація — стан спокою, розслаблення, що виникає у педагога внаслідок зняття напруження м’язів після сильних переживань.
Релаксація допомагає зберегти психічне здоров’я, навчитися сприймати негативні впливи як факт, раціоналізуючи їх, змінюючи астенічні емоції на стенічні. Релаксаційні методики допоможуть створити умови самозахисту від емоційного перенапруження, знизити нервове напруження, відновити душевну рівновагу, тобто сприятимуть збереженню психоемоційного здоров’я. Для проведення релаксаційних занять психолог повинен скласти графік (не менше двох разів на тиждень), знайти затишний куток, допомогти педагогові прийняти зручну позу, підібрати приємний музичний супровід, підкріплювати розслаблення на фізичному та психічному рівнях ароматерапією. Перед початком релаксації психолог може здійснити діагностування нервово-психічного напруження, астенії, зниженого настрою, визначити стійкість педагога до стресу.
Релаксація сприяє поліпшенню сприйняття, уваги, пам’яті, а отже, поглибленню самопізнання, відновлює сили, поповнює життєву енергію, сприяє уникненню психосоматичних порушень і захворювань.
Групова дискусія — дослідження, яке полягає у колективному обговоренні інформації, ідей, думок, передбачень, питань. Основні властивості даного методу роботи полягають, по-перше, у наявності двох протилежних позицій, можливості побачити різні сторони проблеми, зменшити спротив новій інформації, а по-друге, якщо проблема ініційована групою, то це логічний висновок із дискусії, оскільки перетворюється на групову норму. За мірою планування виступів, їх черговості, тем доповідей, часу дискусії бувають стихійними, вільними, організованими.
Як метод і форма дискусія може бути елементом інших заходів, занять. У психолого-педагогічній практиці поширені такі форми дискусій:
— «панельна дискусія» (засідання експертної групи), де спочатку обговорюється проблема чотирма-шістьма учасниками, які згодом викладають свою точку зору аудиторії;
— «круглий стіл» — бесіда, в якій відбувається обмін думками між учасниками і рештою аудиторії;
— симпозіум — формалізоване обговорення, під час якого учасники виступають із повідомленнями, відповідають на питання присутніх;
— форум — обговорення, подібне до засідання експертної групи;
— дебати — формалізоване обговорення проблеми, побудоване на запланованих виступах учасників, які мають протилежні точки зору;
— «мозковий штурм» — метод продукування оригінальних рішень, ідей, активізації навчання. Під час проведення «мозкового штурму» всі спільно, на рівних позиціях шукають вирішення проблеми, не демонструючи власні знання;
— техніка акваріуму — організоване обговорення проблеми, коли після нетривалого спілкування у групах один із учасників бере участь у публічній дискусії. Решта членів групи допомагає своєму учасникові під час перерв чи записками.
Психологічні впливи на педагогів бувають безпосередні за допомогою групової дискусії, екзистенційної бесіди, інтервізії, коучингу та опосередковані під час психічної релаксації, аналізу продуктів діяльності, тощо.
Виділяємо такі форми впливу психолога на процес особистісно-професійного зростання педагога: психологічні лекторії, психологічні поради, синемалогію, роботу з афірмаціями.
Теми психологічних лекторіїв як традиційної форми роботи психолога з педагогами різноманітні — це: проблеми дітей відповідного віку, особливості психічного здоров’я, кризових періодів, вікові особливості спілкування дітей і батьків, актуальні соціальні проблеми, шляхи їх вирішення, тощо. Лекторії, підпорядковані меті, проводять систематично, згідно з планом.
Психологічні поради полягають у створенні умов для того, щоб обміркувати, змінити свою поведінку, переглянути стосунки з оточенням, ставлення до професійних обов’язків. Завдання психолога полягає в тому, щоб допомогти педагогові розібратись у собі, створити умови для прийняття відповідального вибору в конкретних обставинах. Поради психолога без урахування якостей індивіда, рефлексії життєвого досвіду, його готовності працювати над собою шкідливі.
Сприяти особистісно-професійному зростанню педагогів покликана й синемалогія — аналітико-пізнавальний процес, спосіб пізнання внутрішнього світу людини, орієнтований на сприйняття художніх фільмів. Поняття «синемалогія», розроблене всесвітньо відомим психотерапевтом А. Менегетті, вважається одним із інструментів онтопсихології для проникнення у психічний світ людини. На основі механізму проекції особистість сприймає реальність відповідно до особистих ментальних схем. Зрозуміти кінофільм — значить зрозуміти та контролювати власне життя. У синемалогії фільм постає через сприйняття зовнішнього образу, який викликає емоції у глядачів. Психолог педагогам пропонує переглянути життєвий факт, потім чуттєво осмислити та вдумливо проаналізувати, висловлюючи емоційні переживання та зауваження з приводу побачених подій у фільмі. Педагог дивиться, проживає, коментує сюжет і образи, інтерпретуючи та вибудовуючи своє розуміння побаченого.
Фільм — це дзеркало, в якому відображаються події та проблеми людини, її внутрішнього світу.
Важливими є емоції глядача, який переживає їх так, як сприймає і ставиться до даного факту в реальності. Потім накладає отримані знання на своє життя. Підводячи підсумки почутому від педагогів, психолог аналізує та перевіряє відповідність способів мислення й емоційного реагування учасників. Синемалогія передбачає такі дії, як-от:
— аналіз власних переживань, емоцій від перегляду;
— вдумливий емоційний обмін враженнями від побаченого з іншими педагогами;
— аналіз сюжету, окремих епізодів, всього фільму загалом;
— спробу зрозуміти, що хотіли сказати фільмом його автори;
— виявлення архетипних образів і закономірностей у поведінці головних та епізодичних героїв фільму;
— розширену інтерпретацію подій фільму.
За допомогою синемалогії педагог:
— усвідомлює реальність і критичний перегляд стереотипів;
— поліпшує здатність до комунікації з оточуючими та з самим собою;
— критично рефлексує щодо життєвих ситуацій, де діяв стереотипно;
— пробуджує увагу до особистих думок, вчинків.
Педагогам надається унікальна можливість пропрацювати особисті проблеми, отримати навички інтерпретації символів колективного та особистісного несвідомого, зрозуміти через вибрані образи, символи актуальні проблеми власної психіки тощо.
Використання синемалогії у процесі особистісно-професійного зростання можливе як у класичному варіанті: перегляд художнього фільму чи фрагменту з наступним обговоренням побаченого, узагальненням коментаріїв і думок психологом, так і з модифікаціями, наприклад, заміна обговорення творчим письмовим завданням.
Отже, синемалогія дає змогу педагогам сформувати певний тип поведінки, зрозуміти власні особливості.
Афірмації — стислі вислови, мікропрограми для підсвідомості, здатні притягнути в життя особистості приємних людей, обставини, піднести настрій, поліпшити здоров’я, внутрішню гармонію. Афірмації — дієвий метод особистісно-професійного зростання педагога, характеристика його особистості, показник відчуттів, віри. Працювати з афірмаціями особистість має кожного дня не менше, ніж десять хвилин, повторюючи про себе і вголос. Робота з афірмаціями сприятиме формуванню позитивних рис характеру, досягненню цілей, емоційній стійкості. Для того, щоб розпочати працювати з афірмаціями, вчителеві необхідно:
— вивчити, зрозуміти їх для підвищення ефективності;
— створити власні позитивні афірмації, які для особистості є найбільш енергетично потужними;
— виділити час і місце для роботи з ними;
— вірити у дієвість афірмацій.
Психолог повинен пояснити педагогам, що афірмації працюють незалежно від того, використовують їх чи ні, будь-які почуття і думки стають реальністю. Це пояснюється тим, що в житті кожен отримує те, чого не хоче, і не завжди отримує те, чого насправді бажає. Якщо афірмації використовуються правильно, то змінюють спосіб мислення, відчуття особистості, яка відповідно діє для задоволення бажань.
Рефлексивні одиниці корекційно-розвивальної роботи з особистісно-професійного зростання педагогів поділяємо на психологічні, педагогічні та соціальні (рис. 1).
Визначення рефлексивних одиниць корекційно-розвивальної роботи дає змогу виявити особливості особистісно-професійного зростання з точки зору психологічних, педагогічних та соціальних питань.
Психологічні рефлексивні одиниці поділяють на внутрішньоособистісні та міжособистісні.
Внутрішньоособистісні рефлексивні одиниці полягають у:
— самоорганізації — здатності самостійно ставити цілі, передбачати результати та діяти відповідно до них, зберігаючи адекватну самооцінку;
— самодисципліні — вмінні педагога діяти, не зважаючи на власний емоційний стан;
— самоствердженні — досягненні задоволення процесом чи результатом самореалізації;
— самопрезентації — процесі, за допомогою якого педагог намагається в інших сформувати враження про себе, актуалізувати інтерес до своїх якостей;
— самоактуалізації — прагненні до якнайповнішого розвитку та прояву власних можливостей.
Міжособистісні рефлексивні психологічні одиниці полягають в обміні досвідом, наставництві, участі в методичних об’єднаннях.
Педагогічні рефлексивні одиниці корекційно-розвивальної роботи реалізуються через самоосвіту педагогів, самомоніторинг, курси підвищення кваліфікації та у компетентності, яка спостерігається під час проходження атестації, у виступах на педрадах, психолого-педагогічних консиліумах, методичних семінарах.
Соціальні рефлексивні одиниці корекційно-розвивальної роботи проявляються як на персональному рівні через самокритику, постановку цілей, прогнозування наслідків діяльності, самоаналіз, етичну поведінку, так і на груповому через емпатійне розуміння, комунікативні й організаторські здібності, оцінку інших людей.
Висновки. Викладена програма роботи психолога з особистісно-професійного зростання педагога сприятиме актуалізації активності суб’єкта, ефективної реалізації в усіх сферах його життя.
Рис. 1 — Рефлексивні одиниці корекційно-розвивальної роботи з особистісно-професійного зростання педагога
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бизяева А. А. Психология думающего учителя: Педагогическая рефлексия / А. А. Бизяева. — Псков : ПГПИ им. С. М. Кирова, 2004. — 216 с.
2. Братченко С. Л. Введение в гуманитарную экспертизу образования [Текст]: психологические аспекты / С. Л. Братченко. — М. : Смысл, 1999. — 137 с.
3. Климов Е. А. Психология профессионала: Избранные психологические труды / Е. А. Климов. — М. : Изд-во Института практической психологи. — Воронеж: НПО МО-ДЭК, 1996. — 400 с.
4. Лэндрет Г. Л. Игровая терапия: искусство отношений [Текст]: пер. с англ. / Г. Л. Лэндрет; авт ст. А. Я. Варга. — М. : Междунар. педагогич. академия, 1994. — 365 с.
5. Маркова А. К. Психология профессионализма [Текст] / А. К. Маркова. — М. : МГФ Знание, 1996. — 308 с.
6. Митина Л. М. Психология профессионального развития учителя [Текст] / Л. М. Митина. — М. : Московский психолого-социальный институт, 1998. — 200 с.
7. Савчин М. В. Педагогічна психологія [Текст]: навч. посібник / М. В. Савчин. — К. : Академвидав, 2007. — 424 с. — (Альма-матер).
8. Хьелл Л. Теории личности [Текст]: основные положения, исследования и применение / Л. Хьелл, Д. Зиглер. — 3-е изд. — СПб. : Питер, 2005. — 607 с. — (Мастера психологии).
Український науковий журнал
«Освіта регіону. Політологія. Психологія. Соціальні комунікації», №2-3, 2011
автор: Марія Стасюк, старший викладач кафедри психології Рівненського інституту Університету "Україна"
видання: Український науковий журнал "Освіта регіону. Політологія. Психологія. Соціальні комунікації", №2-3, 2011, час видання: 2011
адреса видання: http://www.social-science.com.ua/
12/08/2011
- Рубрики
- Усі
- Дистанційне навчання
- Духовність
- Культура
- Наука
- Постаті
- Про президента
- Про Університет
- Проблеми освіти
- Проблеми студентів з інвалідністю
- Рідна мова
- Розвиток особистості
- Статті Президента
- Цінуймо, знаймо і любімо українське