Коррупційний «бульон» української освіти

КОРРУПЦІЙНИЙ «БУЛЬОН» УКРАЇНСЬКОЇ ОСВІТИ

Чимало борців із недержавною (читай - неурядовою) освітою обурюються самим фактом існування неурядових ВНЗ. Мовляв, ось вона, причина корупції в українській освіті!

Хоча, насправді, в неурядових ВНЗ, принаймні, при вступі немає жодних умов для корупційних дій. Бери сертифікат, оформляй контракт і - вчись на здоров'я! Інша справа - навчання за кошти державного бюджету.

Між іншим, не всі знають, що при всіх урядах в Україні найбільше бюджетних грошей із усіх міністерств і відомств завжди перерозподілялося через Міністерство освіти і науки. І жодна правляча коаліція ніколи не буде мати бажання позбутися цього «бульону», який розмножує бацили корупції в українській вищій освіті.

Нині ж до бюджету МОН долучилися ще й кошти, котрі раніше витрачалися на молодь і спорт. А «спортивні» гроші (олімпіади, універсіади, чемпіонати) завжди були достатньо ласим шматком для «справедливого» розподілу бюджетних коштів між «правильними» людьми й організаціями.

І все це - не враховуючи можливостей включення до складу певної офіційної спортивної делегації. Поміркуйте самі й оцініть, наскільки останнє є потужним стимулом до розвитку безкоштовного чиновницького туризму на правах масажистів і майстринь зняття психологічного стресу.

Окремо слід сказати про формування державного замовлення з підготовки, скажімо, візажистів, приватних нотаріусів чи фахівців із міжнародного бізнесу. Вони явно ні за яких умов не можуть бути працевлаштовані в державних органах.

Здавалося б, хочеш бути перукаркою у приватному SPA-салоні чи менеджером у міжнародній корпорації, хай останні й сплачують за твоє навчання!..

Натомість, держава має подбати про підготовку інженерів, науковців, вчителів, лікарів, психологів, соціальних працівників, політологів, соціологів, юристів та економістів, які по закінченні підуть на державну службу (з наданням соціального житла чи пільгових кредитів на вказані цілі).

І не просто підуть працювати на державу, а працюватимуть там не менше 7-10 років (треба порахувати, скільки?), аби повернути суспільству витрачені на них громадські кошти.

А якщо фахівці, які за наші з вами кошти отримали вищу освіту, захочуть перейти в бізнес-сектор чи поїхати за кордон, хай повернуть (із урахуванням індексу інфляції) витрачені на них державою гроші. І не має значення, хто це зробить: комерційний банк, який захоче отримати грамотного бухгалтера, чи батьки, які мають достатньо коштів, щоб запропонувати своїй дитині більш престижну чи грошовиту роботу.

Якщо така система буде запроваджена в Україні, на моє переконання, чимало батьків і абітурієнтів задумаються, чи варто йти до державного ВНЗ на бюджетне навчання (і платити чималі хабарі за вступ), чи краще одразу подати документи до неурядового ВНЗ, який позитивно зарекомендував себе на ринку освітніх послуг.

 

ВАЛЕРІЙ БЕБИК,

професор, проректор Університету «Україна»,

головний редактор журналу «Освіта регіону:

політологія, психологія, комунікації»,

http://www.social-science.com.ua/enrollee

автор: ВАЛЕРІЙ БЕБИК, професор, проректор Університету «Україна»

видання: Український науковий журнал "Освіта регіону:політологія, психологія, комунікації", час видання: 2011

адреса видання: http://www.social-science.com.ua/enrollee


05/04/2011