Думки вголос Президента студентського самоврядування Університету «Україна

Думки вголос Президента студентського самоврядування Університету «Україна

 

Як у кінці ХХ та на початку ХХІ століття, тобто в період становлення української суверенної незалежної, соціальної, правової держави, так і на сучасному етапі її розвитку відбувається активне утвердження демократичних засад у всіх сферах життєдіяльності українського суспільства. Процес демократизації вимагає забезпечення прав та свобод усіх громадян. Демократизація торкнулася всіх верств населення та всіх сфер діяльності громадян України, а тому не обійшла стороною і освіту. Інтеграція України в Європейське співтовариство та перехід до ринкової економіки безумовно глибоко торкаються усіх складових освітньої галузі, вимагають ще більшої її демократизації. Студентство завжди було передовою когортою населення і мало свої погляди на життя. Болонський процес орієнтує вищі навчальні заклади на залучення студентів як компетентних, активних і конструктивних партнерів до формування зони європейської вищої освіти.

Враховуючи важливість даного аспекту проблеми, а саме демократизацію системи вищої освіти, Міністерство освіти і науки України видало наказ, яким затвердило «Положення про студентське самоврядування у вищих навчальних закладах». У цьому положенні визначаються сутність студентського самоврядування, права та обов’язки студентів.

На Конференції трудового колективу Університету «Україна» виступив Президент студентського самоврядування університету, студент 3 курсу Інституту економіки та менеджменту Денис Шаталін. Мене зацікавили деякі моменти в його виступі і після конференції я попросив відповісти на запитання.

- Денисе, яка актуальність і сутність студентського самоврядування сьогодні в нашому університеті?

- Актуальність обумовлена перш за все тим, що не існує стандартної моделі самоврядування в закладах освіти, відповідно, на мою думку, самоврядування як соціальна модель потребує детального вивчення саме як форма соціального виховання студентів.

А щодо сутністі студентського самоврядування, то, на мою думку, першим нормативним актом, що передбачав право створювати органи студентського самоврядування у вищих навчальних закладах, був Закон України «Про освіту», який визнавав громадське самоврядування, у тому числі і студентське. Було прийнято Положення про державний вищий заклад освіти, яким визначено мету, завдання, структуру органів студентського самоврядування. Незважаючи на те, що згодом з'явилось досить прогресивне Положення про студентське самоврядування у вищих навчальних закладах. Закон України «Про вищу освіту» відображає ті норми, які були передбачені у Положенні про державний вищий навчальний заклад. Якщо говорити про законодавче регулювання, то сьогодні це лише статті, що визначають студентське самоврядування вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу.

- Я з Вами згоден, що регулювання студентського самоврядування вищого навчального закладу може визначатись його Статутом. Але відсутність такого регулювання не є аргументом відносно того, що у ВНЗ не може бути створене студентське самоврядування, оскільки Закон України має вищу юридичну силу і передбачає право на студентське самоврядування.

- Так, самоврядування у вищому навчальному закладі - це самостійна громадська діяльність студентів із реалізації функцій управління вищим навчальним закладом, яка визначається Президентом Університету «Україна», деканатами, директорами інститутів, здійснюється студентами відповідно до мети і завдання, що стоять перед студентськими колективами. Студентське самоврядування здійснюється на рівні групи, відділення, факультету, гуртожитку, вищого навчального закладу. Залежно від контингенту, типу та специфіки навчального закладу студентське самоврядування може здійснюватися на рівні курсу, спеціальності, студентського містечка, іншого структурного підрозділу.

- Вищим органом студентського самоврядування є загальні збори (конференція). Виконавчий орган цієї організації може мати різноманітні форми: студентська спілка, сенат, парламент, старостат, студентська навчальна частина, студентський деканат, рада тощо.

Але, незалежно від форм студентських об'єднань, завдання їх однакові.

Згідно Закону України «Про вищу освіту», основними завданнями органів студентського самоврядування може бути ціла низка положень.

- Я згоднен із Вами. Такі положення існують і коротенько іх можна сформулювати так:

- забезпечення і захист прав та інтересів студентів, зокрема стосовно організації навчального процесу;

- забезпечення виконання студентами своїх обов’язків;

- сприяння навчальній, науковій і творчій діяльності студентів;

- сприяння створенню відповідних умов для проживання та відпочинку студентів;

- сприяння діяльності студентських гуртків, товариств, об'єднань, клубів за інтересами;

- організація співробітництва зі студентами інших навчальних закладів і молодіжними організаціями;

- сприяння працевлаштуванню випускників;

- участь у вирішенні питань міжнародного обміну студентами.

- З мого боку це заперечень не викликає. Дійсно, запровадження студентського самоврядування у вищих навчальних закладах є конкретною реалізацією громадянських прав студентів, формування у них почуття відповідальності, вміння вирішувати соціальні, економічні та культурно-освітні проблеми. Як психологічний аспект самоврядування пов'язане із саморегуляцією самої людини, тобто внутрішніх процесів.

Розглядаючи студентське самоврядування з точки зору педагогіки, а саме вплив на свідомість студентів як незалежного фактору, то слід наголосити, що цей вид діяльності передбачає не тільки активну участь студентів у громадському житті, а й певні принципи в роботі студентського самоврядування. А саме такі: планування, виконання та оцінка діяльності. На мою думку, саме ці принципи, що покладені в основу самостійної діяльності, є основними критеріями оцінки ефективності роботи студентського самоврядування, за якими буде доцільно проводити оцінювання. Тобто студентське самоврядування є дієвою формою самовиховання. Ви пам’ятаєте, яка історія виникнення студентського самоврядування?

- Проводячи аналіз розвитку самоврядування у вищих навчальних закладах та закладах середньої освіти, я виділив би два основні напрямки розвитку самоврядування, виходячи з етапів формування самого самоврядування, а саме: самоконтроль, співпраця зі старшими наставниками, самоврядування в чистому вигляді, коли діяльність учасників є цілком незалежною і не потребує втручання зі сторони. Для того, щоб детально розглянути ці три етапи, слід звернутися до основоположника самоврядування як форми соціалізації вихованців А.С. Макаренка. Йому вперше на теренах радянської педагогіки вдалося розробити модель самоврядування і реалізувати її на практиці. Важливим принципом, яким він керувався, було те, що особистість розвивається цілісно, не можна спрямовувати виховання на формування якоїсь певної ознаки або розвивати певні здібності. Слід зауважити, що ідеї А.С. Макаренка залишаються актуальними і на наш час. Розробленою ним моделлю колективу користуються в усьому світі.

- А який досвід студентського самоврядування є в Університеті «Україна», які тенденції, проблеми?

- Студентське самоврядування в Універсітеті є своєрідним лакмусовим папірцем для визначення того, чи є молодь, студентство споживачем або активним учасником суспільного життя. Студентське самоврядування визначене одним із пріоритетів для України в сфері управління університетами. І, попри те, що студентське самоврядування в українському варіанті має таку недовгу історію, за час його становлення, попри всю специфічність кожного із різноманітних органів студентського самоврядування, у ВНЗ України вже встигли окреслитися певні спільні тенденції і, що найсуттєвіше, деякі спільні проблеми. Власне, студентське самоврядування є надзвичайно ефективним засобом формування демократичних традицій та культури, прищеплення навичок відстоювати і захищати свої інтереси та інтереси громади, усталення практики використання демократичних процедур.

- Але завжди існує як ідеальний образ, так і його реальне втілення. І реальне втілення студентського самоврядування в Україні надто часто не вписується в систему, виходячи за рамки квазідемократичності й академічного авторитаризму ВНЗ. Адже діяльність своєрідних попередників студентського самоврядування за радянських часів - професійних студентських спілок - послужила негативним досвідом. Замість задекларованої ідеї захисту прав студентства в основу їх діяльності було закладено ідею створення потужного інструменту ідеологічного впливу на формування світогляду та установок студентів.

- Отже, досвід самоврядування для українського студентства є не звичним і новим, відтак найпершим завданням, що постало перед усіма без винятку першопрохідниками українського студентського самоврядування, є осягнення й усвідомлення природи самоврядування, усвідомлення того, що криється за гаслом "Університет для студентів" на противагу слогану "Студенти для університету".

Фактично спільним для перших періодів розвитку студентського самоврядування в «Україні» є розвиток у різних напрямках: зрушили процеси започаткування різноманітних незалежних організацій. Після традиційного "стихійного" етапу функціонування нових структур повинен розгорнутись етап організаційного (або ж законодавчого) їх оформлення.

- Можливо, декларативність норм більшості цих документів спричинилася до того, що спільною характерною рисою студентського самоврядування стало уповільнення розвитку або лише його імітація? Дуже часто, говорячи про студентське самоврядування в Україні, згадують про "ляльковість" його органів, наводять той сумний факт, що більшість студентських парламентів та рад на сьогоднішній день є своєрідними придатками до адміністрації вищих навчальних закладів. До того ж нерідко ініціатива щодо створення органів студентського самоврядування виходить не "знизу", що є свідченням демократичності та свободи цього процесу, а "згори". І це є не чим іншим, як насиллям, результатом якого стає апріорі як організаційна, так і функціональна несамостійність органів студентського самоврядування, адже за самою природою своєю вони повинні спиратися на самоорганізацію, саморегулювання та самодіяльність і не допускають застосування спеціального апарату примусу. Чому ж відсутність незалежності, яка просто життєво необхідна для ефективного функціонування будь-яких самоврядних органів, стала характерною спільною рисою для українського студентського самоврядування загалом? Відповіддю на це запитання стане аналіз спільних проблем українського студентського самоврядування.

- Перш за все, існує проблема неналежного законодавчого оформлення та, відповідно, необхідність удосконалення нормативно-правової бази. Згідно з існуючим законодавством права участі студентського самоврядування в розв'язанні питань, що стосуються вищої освіти, є лише декларативними, а порівняно з аналогічними правами професійних спілок - дуже обмеженими. Така юридична незахищеність студентських самоврядних органів лише посилює ефект, викликаний небажанням адміністрації ВНЗ делегувати органам студентського самоврядування свої функції та ділитися з ними певними інструментами впливу.

- Але крім відсутності юридичного інструментарію, є ще одна, не менш важлива для незалежності органів проблема: відсутність достатніх фінансових можливостей для реалізації завдань та виконання власних функцій. Таким чином, на відміну від іноземних "колег" (австрійський приклад: 13,5 євро - законний внесок студента на розвиток студентського самоврядування; польський досвід: обов'язковість фінансового та матеріального забезпечення функціонування органів студентського самоврядування з університетського бюджету (закріплено законом); українські органи студентського самоврядування найчастіше стають фінансово залежними або ж від адміністрації ВНЗ, або ж від місцевої влади.

- Але ж погодьтеся, фінансова незалежність - це запорука свободи та самостійності дій. Інша спільна риса, притаманна українським органам студентського самоврядування, відноситься до розряду "історично зумовлених". Радянська доба, на жаль, не спродукувала необхідної демократичної політичної культури - культури участі. Як би там не було, але для щоденної реалізації прав і свобод на всіх рівнях функціонування суспільства необхідні своєрідні демократичні "стереотипи", певні усталені форми мислення та реагування. Як наслідок, маємо відсутність чіткого механізму, традицій взаємодії та співпраці як між органами студентського самоврядування і адміністрацією, так і з іншими студентськими організаціями та органами студентського самоврядування інших ВНЗ. Звісно, останнім часом спостерігається позитивна тенденція до організації "круглих столів", семінарів, конференцій, які повинні б сприяти так званому "обміну досвідом", але тут найголовнішим є не сам факт їх проведення, а факт участі дійсно активних представників студентських організацій, органів самоврядування, тобто проведення не "заради галочки", а справжнє обговорення, дискусія та вироблення варіантів розв'язання нагальних проблем.

- Отож, ми маємо ситуацію "навпаки", коли заходи проводяться радше для демонстрації, а не ефективності, що, на жаль, досить часто зустрічається на різних рівнях. Безперечно, не можна оминути увагою ще одного успадкування радянської доби, яке породжує спільні проблеми для всіх органів студентського самоврядування. Маємо на увазі дуалізм самоврядних органів і студентських профспілок. Ситуацію "профспілки-студентське самоврядування" можна охарактеризувати приблизно так: конкуренція, збіг функцій та повноважень, однак за всього того профспілка має безліч законодавчо закріплених прав, повноважень та гарантій, які й не снилися органам студентського самоврядування. З такими унікальними гарантіями, закріпленими законом, профспілка має такі грандіозні можливості впливати на адміністрацію, захищаючи студентські права, яких не має жодна інша громадська організація. Фактично єдиною перевагою органів студентського самоврядування, порівняно із профспілками, є їхня потенційно більша "масовість", адже членство у профспілці вимагає сплати коштів, тоді як право студентського самоврядування набувається водночас зі вступом до ВНЗ.

- Так, шляхи усунення такого протистояння та ліквідації проблемного співіснування цих двох структур можуть бути різними: від ліквідування самої структури студентської профспілки (що, власне, і сталося в Польщі) до закріплення на законодавчому рівні однакових гарантій для обох структур, через що профспілки належить перевести в ранг альтернативних органам студентського самоврядування, студентських організацій, що в перспективі має створити здорову конкуренцію, а відтак, вірогідно, забезпечити більш ефективне відстоювання прав студентства. На сьогодні ж дивним чином профспілки спонукають сприяти створенню та діяльності органів студентського самоврядування. Але, по-перше, профспілки як такі не зацікавлені сприяти конкурентам у праві відстоювати інтереси студентства, по-друге, якщо профспілка навіть і "допомагає", заохочуючи ініціативу щодо започаткування студентського самоврядування, то все ж завдання № 1 для неї - зберегти свою роль офіційного представника студентської громади, гальмувати створення ефективної структури студентського самоврядування або ж створити врешті-решт доконечно залежні від неї органи студентського самоврядування.

- Усі попередні зауваження щодо органів студентського самоврядування є радше результатом "зовнішнього" впливу різноманітних чинників на їх функціонування. Але є ще, власне, й самі безпосередні учасники та "очевидці" студентського самоврядування - студенти. Адже людський фактор часто є вирішальним. Із ним ситуація, знову таки, невтішна. На жаль, високим залишається рівень байдужості студентів до їх діяльності. Імовірніше за все, причину такого стану справ треба шукати не в загальному песимізмі, соціальній апатії та зневірі студентства, а в недостатній поінформованості як щодо діяльності органів студентського самоврядування, так і щодо своїх прав та можливостей у стосунках із адміністрацією. Пасивність студентства породжена "інформаційною порожнечею" щодо органів студентського самоврядування. Перспективним тут є пропагування самої ідеї студентського самоврядування, можливо, створення сайтів, випуск різноманітних інформаційних матеріалів, які б роз'яснювали студентам завдання та можливості органів студентського самоврядування.

- Дійсно, брак поінформованості, причетний, мабуть, і до наступної характерної тенденції у сприйнятті студентами органів студентського самоврядування: низького рівня довіри та низького авторитету лідерів органів студентського самоврядування. І в цьому вина не тільки студентів, а й представників студентського самоврядування. Адже звичною справою є використання ними посад не за призначенням (для захисту прав студентства), а як "плацдарму" для власної управлінської кар'єри: здорові амбіції можна в таких випадках вітати, але до тих пір, доки можливості студентського самоврядування використовуються для колективу, а не виключно в особистих цілях. Виходом традиційно є власне демократія, а саме прозорість, гласність, вільність виборів до органів студентського самоврядування, встановлення достатнього терміну і створення механізмів звітності, відповідальності та зворотнього зв'язку між "виборцями" й "обраними". Як бачимо, маємо подібні проблеми, але на різних рівнях: чи то у студентському самоврядуванні, чи місцевому, чи на виборах до ВРУ...

Варіантами розв'язання проблеми є вже знайомі демократичні вибори органів студентського самоврядування, вжиття ефективних інформаційних заходів, закріплення законодавчого статусу органів студентського самоврядування, які лише за таких умов зможуть виконувати своє призначення - не залишати студента сам на сам із адміністрацією.

- Що можна сказати, підсумовуючи всі вищенаведені проблеми та тенденції, спільні для становлення та розвитку студентського самоврядування?

- Найкращим виходом буде навести ряд альтернатив та перспектив, багато з яких відкриваються законопроектом щодо внесення змін до закону "Про вищу освіту" і багато з яких неодноразово пропонувались учасниками семінарів та конференцій представників органів студентського самоврядування. Декотрі з них є справді революційними, і, якщо хоча б деякі з положень проекту будуть прийняті, це стане суттєвим кроком уперед.

Пропонується надання органам студентського самоврядування ознак юридичної особи, фінансування органів студентського самоврядування шляхом надання коштів, які ВНЗ отримав за надання платних послуг у сфері освітньої діяльності, і плюс стипендіальний фонд ВНЗ; надання студентам та аспірантам квоти у складі Вченої ради університету, інституту чи факультету, надання всім студентам ВНЗ рівних прав на участь у самоврядуванні. Що цікаво, виключно за згодою виборного органу самоврядування студентів та аспірантів у ВНЗ приймаються рішення про відрахування студента чи аспіранта із ВНЗ, підвищення плати за навчання, поселення студента чи аспіранта в гуртожиток та виселення з нього тощо.

- Звісно, до забезпечення необхідної нормативної бази необхідно зафіксувати розмежування сфери повноважень органів студентського самоврядування і профспілки; проводити методичні інформаційні кампанії з пропаганди ідеї студентського самоврядування, створити раціональну (ефективну) модель органів студентського самоврядування. Лише комплексний і системний підхід до спільних проблем функціонування студентського самоврядування зможе сприяти об'єднанню студентів у громаду, здатну ефективно управляти своїм життям, захищати свої права й інтереси, брати участь у процесі прийняття рішень.

- Те, наскільки швидко органи студентського самоврядування перетворяться на органи самоврядування, залежить як від співучасті студентів та демократичної налаштованості адміністрації ВНЗ, так і від депутатів ВРУ, які можуть якісно змінити законодавчий статус органів студентського самоврядування. Бо при розгляді цього питання студентського самоврядування не треба забувати, що саме демократичні принципи обрання до цих органів, їх ефективне функціонування, забезпечення їхніх гарантій є невід'ємною умовою зближення з Болонським процессом. Запровадження студентського самоврядування у вищих навчальних закладах є конкретною реалізацією громадянських прав студентів, формування у них почуття відповідальності, вміння вирішувати соціальні, економічні та культурно-освітні проблеми. Водночас студентське самоврядування є дієвою формою самовиховання.

На сьогоднішній день актив студентського самоврядування Університету «Україна» м. Києва, аналізуючи результати навчального процесу за минулий навчальний рік, визначив пропозиції щодо покращення успішності студентів, заохочення, покарання та їх працевлаштування.

Вважаємо необхідним підвищити вимогливість з боку викладачів до студентів, особливо до тих, які мають низькій рівень знань. Беремо на себе організацію заходів щодо заохочення студентів, які старанно навчаються. Пропонуємо підвищити ефективність роботи відділу практики та працевлаштування за наступною схемою:

- розіслати факт-лист до потенціальних працедавців;

- організувати ярмарок вакансій.

Якщо робити добірку найбільш ефективних способів пошуку роботи, то ярмарок вакансій увійде до трійки, а для когось займе лідируюче місце.

Ярмарок вакансій допоможе шукати роботу зручно й ефективно. У порівнянні з іншими способами пошуку роботи ярмарок має ряд незрівнянних переваг.

На ярмарках вакансій в одному місці збирається величезна кількість менеджерів із персоналу різних компаній. До того ж вони приходять на ярмарок з метою знайти собі співробітників, а отже, дуже налаштовані на діалог, особисте спілкування.

Студенти зможуть особисто поспілкуватися з менеджерами по підбору персоналу, а буває і з менеджерами та керівництвом компаній, які там представлені.

Де ще можна передати особисто своє резюме сотні компаній? Ярмарок вакансій - саме те місце. Взявши з собою на ярмарок вакансій резюме, можна очікувати відгук на нього.

- Звичайно, у представників компаній можна дізнатися й уточнити набагато більше, ніж на різних сайтах. Ярмарок вакансій – місце, де питання заохочуються, і при бажанні можна зібрати всю необхідну інформацію для успішного працевлаштування.

- Якщо студент знаходиться в пошуку роботи, то цих пунктів вже достатньо, щоб обов'язково відвідувати ярмарки вакансій. І навіть, якщо роботу він зараз не шукає, відвідуючи ярмарок, зможе відслідковувати ситуацію на ринку пропозицій і, можливо, знайти щось нове і перспективне для себе.

Ярмарки вакансій бувають локального та міського рівнів. Локальні проходять практично у всіх великих ВНЗ, і на них представлені роботодавці, зацікавлені у студентах конкретного ВНЗ. Міські проходять на більш серйозному рівні і збирають зазвичай кілька тисяч студентів і більше 50 різних компаній. Ярмарки проходять кілька разів на рік і основний час їх проведення - це кінець осені і середина весни.

Проведення попередніх ярмарків вакансій здобули величезну популярність серед бажаючих знайти роботу з однієї сторони та роботодавцями з іншої. Мета даного заходу – сприяти діалогу між роботодавцями і фахівцями з метою подальшого їх працевлаштування на підприємствах.

Протягом останнього часу багато підприємців звертаються із проханням знайти фахівців, які вже вчились чи працювали за кордоном. Проте такі запити переважно залишались без уваги через відсутність відповідної інформації та бази даних фахівців.

- Дійсно, проведення ярмарку вакансій , участь у якому можуть брати відомі вітчизняні та іноземні підприємства й організації, зацікавлені у працевлаштуванні перспективних студентів та молодих спеціалістів. Це може стати традиційним. Тут студенти та випускники мають можливість ознайомитися з діяльністю компаній, дізнатись про наявні вакансії, отримати інформацію про відкриті програми з працевлаштування, стажування, проходження практики.

- Спілкування з представниками компаній є дуже корисним, адже студенти отримують інформацію “з перших рук” – якими знаннями й уміннями повинні володіти молоді спеціалісти, а керівники університету – які спеціалісти потрібні на ринку праці. Роботодавці і студенти повинні знайти одне одного, а останнім ще й успішно пройти шлях від молодого спеціаліста до досвідченого фахівця і керівника компанії.

- Відповідно до чинного законодавства для забезпечення додаткових гарантій у працевлаштуванні випускників навчальних закладів за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття надаються дотації працедавцям, зокрема, відшкодовуються упродовж року витрати на оплату праці новоприйнятих молодих спеціалістів.

- Я хочу звернути Вашу увагу на один із пріоритетних напрямків роботи студентського самоврядування – організація та проведення заходів, які об’єднують великий Університет «Україна». Саме цей вид діяльності яскраво відрізняє наш заклад від інших ВНЗ країни.

- Спілкуючись із представниками студентського самоврядування інших навчальних закладів, можна зробити висновок, що наші з вами спільні проекти є фундаментом для виховання, самовиховання, розвитку та самореалізації молодого спеціаліста, інтелігентної особистості. Це наукові конференції, фестивалі творчості, ради лідерів самоврядування, соціальні проекти, спартакіади, оздоровлення студентської молоді, заходи з адаптації та реалізації осіб, які мають особливі потреби, інше. Інформація про ці заходи широко описана в Інтернет-мережі та різних друкованих виданнях України. До наших ініціатив активно долучаються студенти інших вищих навчальних закладів, коледжів, технікумів, школярі та випускники університету. Нашими найближчими спільними планами є підтриманий Міністерством освіти і науки України захід до дня Партизанської слави. Представники студентського скаутського руху нашого університету з Києва та Луцька візьмуть участь у 3-и денному Міжнародному зльоті партизанів та підпільників «У лісах під Ковелем».

- Та 2-го жовтня делегатів від студентського активу і скаутського руху з міст Кіровограда, Вінниці, Луцька, Полтави, Хмельницька, Іванно-Франківська, Нової Каховки, Тернополя вже запрошено для роботи у звітньо-виборчій конференції НОСУ. Маємо надію, що до них приєднаються й активісти з інших регіонів Університету «Україна».

Всі інші заходи ми плануємо обговорити та прийняти рішення з їх реалізації на ХІV-ій Раді лідерів студентського самоврядування, яка відбувається в м. Житомирі.

Маємо надію на вдалу реалізацію запланованих заходів, так як упевнені у вашій підтримці студентських ініціатив.

 

Ігор Олександров, журналіст

автор: Ігор Олександров, журналіст

час видання: 2010


04/10/2010