Віктор Малишев: «Сьогодні школярі хочуть не лише знати, що саме вивчатимуть. а й чи знадобляться ці знання у майбутній професійній діяльності»

Віктор МАЛИШЕВ: «СЬОГОДНІ ШКОЛЯРІ ХОЧУТЬ НЕ ЛИШЕ ЗНАТИ, ЩО САМЕ ВИВЧАТИМУТЬ, А Й ЧИ ЗНАДОБЛЯТЬСЯ ЦІ ЗНАННЯ У МАЙБУТНІЙ ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ»

 

18 вересня, 2010

Ігор ОЛЕКСАНДРОВ, журналіст.

 

В умовах модернізації освіти школа має виховувати особистість, підготовлену до життя, яке швидко змінюється, готову до перетворень соціуму, орієнтовану на співробітництво, на «вбудовування» у світову цивілізацію, здатну робити вибір і аргументовано обстоювати його, готову навчатися упродовж усього життя, адже старіння інформації відбувається дуже швидко. На цю дуже важливу і цікаву тему редакція інтернет-видання «Трибуна України» запропонувала поміркувати директору Інженерно-технологічного інституту Університету «Україна», професору, доктору технічних наук Віктору МАЛИШЕВУ.

 

- Вікторе Володимировичу, сьогодні головна роль в інформаційному суспільстві належить високоосвіченим людям, які спроможні виробляти нові наукові знання…

- Так, щоб таких людей було якомога більше, школа заздалегідь має готувати учнів до успішної соціалізації, що залежить від застосування у навчальному процесі компетентнісного підходу, який допоможе вирішити проблему практичного використання знань. І ось тут, у цій модній сьогодні царині компетентнісного підходу, ми спостерігаємо парадокс: під час перевірки уміння застосовувати знання виявляється, що учням нічого застосовувати – бракує належних знань. Проте освіта не існує поза знаннями, які мають бути повністю засвоєні. Отже, знання мають бути першою умовою (хоча й недостатньою), що засвідчують готовність випускника до практичної діяльності.

Тож, які знання із природничих дисциплін забезпечать молодій людині свідомий вибір профілю навчання, а потім і підготовку до життя за умов частих метаморфоз у суспільстві та освіті? Такі «освітні знання», на думку фахівців, вважаються фундаментальними. Самі вони сприяють успішній соціалізації учнів.

- Але у педагогічній науці немає єдиного розуміння фундаментальності освіти. Одні вчені вважають, що будь-яка освіта має бути фундаментальною, тобто розширюють це поняття, другі – звужують, відносячи її лише до вищої теоретичної освіти, треті – фундаментальною вважають освіту з фундаментальних дисциплін.

- Із методологічних позицій у змісті освіти розглядають три рівноправних компоненти: фундаментальність (передавання знань), гуманістичну орієнтацію (виховання) і практичну, прикладну, професійну спрямованість (розвиток умінь). Цілісність змісту досягається лише за умови динамічного балансу всіх складових цієї тринітарної моделі. Фундаментальність освіти на пострадянських теренах опинилася під загрозою з різних причин, зокрема, через зменшення годин на природничі дисципліни заради гуманітарних тощо. Проте еталонною може вважатися лише фундаментальна освіта.

З позицій класичної дидактики фундаментальність освіти характеризується такими принципами, як науковість, системність, послідовність. Тобто природнича освіта повинна об´єктивно відображати сучасний стан науки; знання, уміння і навички мають формуватися у певній системі, послідовно (навчальний матеріал логічно пов´язується з попереднім і готує до засвоєння наступного). З урахуванням необхідності системного підходу фундаментальність освіти характеризується взаємозв´язком та ієрархією елементів, генералізацією знань, цілісністю. Це забезпечує значущість фундаментальної освіти, яка в її змісті відіграє провідну роль. Безсистемність знань, а отже, й безсистемність мислення – дуже серйозна негативна якість будь-якої освіти. І якщо вона набуває масового характеру, то це спричиняє масову сліпоту щодо перспектив світового розвитку й ролі цінностей у житті людини.

Водночас фундаменталізацію не можна зводити до механічного збільшення обсягів викладання кожної із природничих дисциплін: аналіз шкільних навчальних планів свідчить, що можливості збільшення інформації у змісті вже практично вичерпано.

- Відомо, якщо конкретний матеріал не вписується в систему знань і не знаходить розвитку в змісті, то, щоб не перевантажувати учнів, його вилучають із програми.

- Наприклад, з курсу хімії, на жаль, усунуто тему «Гідроліз солей»… До речі, на значенні фундаменталізації освіти акцентується увага й у Болонській конвенції, де за мету освіти проголошується створення «суспільства, заснованого на знаннях». Враховуючи актуальність і важливість фундаменталізації освіти, в меморандумі ЮНЕСКО ще в 1994 р. наголошувалося, що тільки фундаментальна освіта дає знання, які є універсальними за своєю суттю. Ось чому емігранти-випускники шкіл колишнього СРСР, працюючи на різних виробництвах і в ремонтних майстернях зарубіжжя, вважаються там «професорами», адже мають порівняно з місцевим населенням значний потенціал знань, який дає їм можливість швидко орієнтуватися в нових технологіях. Тому США та інші країни беруть на роботу наших найкращих випускників, бо вони мають хорошу фундаментальну освіту.

- Виходить, що наші вчителі на базі фундаменталізації освіти, за рахунок профільних предметів і спецкурсів можуть і повинні готувати молодь до мобільності професійного шляху в майбутньому?

- Набуттю фундаментальних знань, що полегшують самореалізацію молоді, сприяє інноваційний підхід – побудова навчального процесу як продуктивного навчання (в діяльності й через діяльність), яке полягає у практичній співорганізації та взаємопроникненні освітньої та продуктивної діяльності учнів. На перший погляд здається, що це не нове, бо в нас уже були школи з виробничим навчанням. Проте сучасний досвід Німеччини, Росії та інших країн свідчить, що навчання, інтегроване у практичну діяльність (якщо воно адекватне індивідуальним інтересам учня), дає позитивні результати, адже є основою мотивації.

Повчальний досвід Росії. Вдалим прикладом профільних шкіл, що ґрунтуються на продуктивній діяльності, є хімічні профільні школи Татарстану з початковою професійною освітою, які разом із підприємствами нафтохімічної галузі становлять єдину систему профільного освітнього кластера, що призначена для поновлення кадрового потенціалу галузі. Освітній кластер – це корпорація науково-дослідних інститутів, підприємств, профільних шкіл, ПТУ, створена з урахуванням територіальної локалізації. Шосту частину профільних шкіл становлять хімічні школи, що дають дітям ще й професію «лаборант фізико-хімічних методів аналізу ІІ, ІІІ розрядів».

- На ваш погляд, цей досвід можна було б використати і в Україні?

- Взаємодія профільної школи, зокрема класів фізико-хімічного чи хіміко-технологічного профілю, з виробництвом і науково-дослідними установами чи ВНЗ дасть учню можливість усвідомити свою приналежність до великої науки, до виробництва, а практика на підприємстві суттєво допоможе йому в подальшому виборі професії. Водночас такий підхід частково вирішить питання відтоку робочої сили з України.

На жаль, у нас продуктивне навчання «застрягло» на проектній формі, яка є лише його частиною. До того ж, проектна форма застосовується переважно у старших класах, тоді як методи продуктивного навчання можуть успішно застосовуватися в основній школі. В Україні відомі приклади успішного застосування продуктивного навчання, при цьому проект містить елементи новизни й оригінальності у прикладній його частині. Це, зокрема, учнівські проекти з успішного використання сонячної та вітрової енергії для опалення шкіл, із використанням альтернативних видів палива в сільських школах (соломи, соняшникового лушпиння тощо). Вдалими виявилися і проекти щодо розв´язання місцевих екологічних проблем. Проте виконані ці роботи лише по лінії Малої академії наук (МАН), а масова школа забезпечити умови для організації проектної роботи всіх учнів поки що не в змозі. Тому більшість спроб продуктивної діяльності учнів із розробки проектів зводиться до імітації творчої та прикладної діяльності.

- Зв´язок школи із життям – один із основних принципів навчання, який сьогодні є важливим не лише з позицій учительської виховної діяльності, а й з позицій нинішнього випускника.

- Так, сьогоднішні школярі, готуючись до вступу в самостійне життя, хочуть не лише знати, що саме вони вивчатимуть, а й навіщо, чи знадобляться їм набуті знання у майбутній професійній діяльності. Саме профільне навчання (із допрофільною підготовкою) здатне забезпечити учням прагматичний підхід у набутті знань, сприятиме єдності процесів освіти і соціалізації, адже «освіта є галузь упорядкованої соціалізації».

Окрім фундаментальної освіти, для професійної успішності випускників та адаптації їх до умов життя важливою в методологічному плані є і гуманістична орієнтація (виховання). Йдеться про врахування індивідуальних особливостей учня, спрямованість навчально-виховного процесу на максимальний розвиток дитини, на розкриття її здібностей і уподобань, адже вони сприяють вдалому фаховому вибору. У зв´язку з цим у світлі теорії виховання суттєвим є розвиток комунікативних здібностей, уміння знаходити компроміс. На сьогодні доведено, що для досягнення успіху в житті важливим для людини є не лише коефіцієнт інтелектуальності, а й коефіцієнт емоційності, що визначається вмінням спілкуватися, знаходити спільну мову.

Крім зазначеного, для підготовки випускників до дорослого життя необхідним є ще й засвоєння базових освітніх компонентів, які не можна віднести ні до загальної освіти, ні до професійної. Їх умовно називають «базовими кваліфікаціями». Маємо на увазі відповідні «наскрізні» уміння учнів профільних класів. Зокрема, користування комп´ютером, використання банку інформаційних даних, набуття початкових правових і економічних знань; уміння складати бізнес-план, договір на право співвласності тощо; фінансові знання; знання основних адміністративно-правових положень, норм, вимог діловодства, екологічних заборон, техніки безпеки тощо; уміння захищати інтелектуальну і матеріальну власність, репрезентувати підприємство і його продукцію, складати резюме, вести діалог; знання іноземних мов, протоколу (вміння приймати гостей в офісі); обізнаність із вимогами ринку продукції та ринку праці тощо.

 

Джерело: Інтернет-видання «Трибуна України» ukrtribune.org.ua

автор: Ігор ОЛЕКСАНДРОВ

видання: Інтернет-видання «Трибуна України», час видання: 2010

адреса видання: http://ukrtribune.org.ua/


18/09/2010