Формування соціально-психологічних характеристик майбутнього фахівця проблемного навчання у вищому навчальному закладі

Формування соціально-психологічних характеристик майбутнього фахівця проблемного навчання у вищому навчальному закладі

 

 

УДК 159.9 : 373.211

 

Нестерчук Михайло Петрович,

старший викладач кафедри психології

Рівненського інституту Університету «Україна»

 

У статті розглядаються питання формування соціально-психологічних характеристик майбутнього фахівця методом проблемного навчання у вищому навчальному закладі. Йдеться про перебудову вищої професійної освіти, про необхідність використання таких інтерактивних форм і методів навчання, які б активізували комунікативну, пізнавальну і творчу діяльність студентів, забезпечували формування знань та умінь, необхідних для майбутньої професійної діяльності.

Ключові слова: проблемне навчання, соціально-психологічна характеристика, особистість, інноваційні процеси, самостійність.

 

Інноваційні процеси, що відбуваються у системі вищої освіти, вимагають переходу в навчанні від традиційного пасивного накопичення суми знань до вмотивованого засвоєння студентами методів здобуття наукової інформації та вмінь реалізовувати свої знання у професійній діяльності. У зв’язку з цим навчальний процес у сучасному вищому навчальному закладі має бути спрямований на підготовку всебічно сформованого спеціаліста, мобільного на ринку праці, полімовного та комп’ютерно грамотного [2, c. 27].

Мета нашої роботи полягає в дослідженні методів формування у вищому навчальному закладі соціально-психологічних характеристик особистості майбутнього фахівця та розробки рекомендацій, що сприяють підвищенню ефективності його майбутньої професійної діяльності методом проблемного навчання.

Завдання – сформулювати основні форми проблемного навчання у вищій школі, що дадуть можливість сформувати стійку соціально-психологічну характеристику особистості нової генерації.

У сучасних складних і повних суперечностей процесах, пошуках, спрямованих на осмислення реалій XXI-го століття, фундаментальною залишається проблема розвитку особистості. Формування особистості, як зазначається в Національній доктрині розвитку освіти, є головною метою, ключовим показником і основним важелем сучасного прогресу. Глобалізація, зміна технологій, перехід до постіндустріального інформаційного суспільства зумовлюють потребу набуття соціалізованим індивідом у процесі навчання системи особистісних і розумових здібностей та якостей, необхідних для вирішення складних питань [1, c. 10]. Ефективним з цієї точки зору є метод проблемного навчання, який дає можливість активізувати здатність студента до самостійного мислення, професійного становлення та розвитку комунікативних компетенцій у системі психологічних умов засвоєння знань.

У педагогіці розрізняють декілька моделей навчання:

1) пасивна - студент виступає в ролі „об’єкта” навчання (слухає і дивиться);

2) активна - студент виступає „суб’єктом” навчання (самостійна робота, творчі завдання);

3) інтерактивна (до якої відноситься і проблемне навчання) - inter (взаємний), act (діяти). Процес навчання здійснюється в умовах постійної, активної взаємодії всіх учнів. Студент і викладач є рівноправними суб’єктами навчання [5, c. 43].

Використання методу проблемного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання ролевих ігор, спільне вирішення проблем та виключає домінування якого-небудь учасника учбового процесу або якої-небудь ідеї. При використанні метода проблемного навчання у навчальному процесі провідне значення має система самостійного вивчення та розв’язання проблеми студентом. Дослідження, проведені нами на першому та другому курсах, показали, що близько 60% студентів не готові до самостійної роботи на аудиторних та на позааудиторних заняттях. Тому, використовуючи метод проблемного навчання у вищому навчальному закладі, необхідно акцентувати увагу на формуванні уміння самостійного розв’язання проблеми студентом.

Виховання самостійності як одного з компонентів людського характеру формується в сім’ї та у школі. Необхідно підкреслити, що у шкільному навчальному процесі проблемі підготовки до організації самостійної навчальної діяльності не приділяється достатньої уваги, тому студенти перших курсів автоматично неспроможні до самостійного вивчення наукових дисциплін та активної, самостійної роботи. Велике значення на цьому етапі становлення студента має викладач.

Головна задача викладача вищого навчального закладу - дати студентові чіткі установки і вимоги до організації та проведення навчальної діяльності у вузі, а саме до організації самостійної навчальної діяльності та вирішення поставлених проблем. Установки і вимоги повинні бути направлені на розвиток розумових, емоційно-вольових процесів та на бажання, а в подальшому на необхідність самостійного пошуку і здобуття знань. Ось на цьому етапі і виникають конфлікти як протиріччя між засвоєними з дитинства правилами поведінки і навчання, з одного боку, і новими вимогами з іншого. При домінуванні шкільного підходу до навчання існує небезпека не тільки зупинки духовного та освітнього росту, але й усіляких перекручувань у розвитку особистості в цілому. Боротьба між колишніми звичками і новими вимогами може призвести до небажання вчитися взагалі, а також до емоційних зривів особистості. Конструктивне переосмислення цих протиріч можливе лише за участі раціональної мотивації діяльності з боку викладача і бажання студента працювати всупереч труднощам.

Тільки професіоналізм та мотивована чіткість вимог дозволять студенту адаптуватися в новому середовищі та психологічно прийняти метод проблемного навчання. Вибір метода проблемного навчання повинний визначатися:

- загальними цілями освіти, виховання, розвитку і психологічної підготовки студентів до самостійного вирішення проблеми;

- особливостями методики викладання конкретної учбової дисципліни і специфікою її вимог до відбору дидактичних методів;

- цілями, завданнями і змістом матеріалу конкретного заняття;

- часом, відведеним на вивчення того або іншого матеріалу;

- рівнем підготовки студентів;

- рівнем матеріальної оснащеності, наявністю устаткування, наочної допомоги, технічних засобів;

- рівнем підготовки і особистих якостей самого викладача.

Необхідно сказати, що на теренах Радянського Союзу дослідження в галузі проблемного навчання повною мірою почалися в 60-х роках 20-го століття як альтернатива масовому нормативному навчанню, що пояснюється певним послабленням ідеологічного тиску в той період. Концепція проблемного навчання ґрунтувалася на тенденції посилення ролі учня в освіті, розумінні необхідності особистісного розвитку учнів. Розробкою тих або інших аспектів проблемного навчання і проблемного навчання як концепції в цілому займається багато учених і практиків: М.Н. Скаткін, І.Я. Лернер, В. Оконь, Н.А. Менчинська, М.А. Данілов, Ю.К. Бабанський, М.І. Махмутов, А.М. Матюшкін, А.В. Хуторський та ін.

Концепція проблемного навчання, як і будь-яка інша педагогічна концепція, розкриває суб’єктивні особливості свідомості, переваги педагога або дослідника. Саме тому в педагогічній літературі даються різні визначення цього поняття, що тією чи іншою мірою відображають ставлення автора до педагогічного процесу і відповідну ієрархію освітніх цінностей.

Якщо І.Я. Лернер під проблемним навчанням розумів вирішення учнем (під керівництвом учителя) нових для нього пізнавальних і практичних проблем у системі, відповідній освітньо-виховним цілям школи, то в сучасній практиці проблемне навчання визначається і як „особливий тип навчання, характерну рису якого складає його розвиваюча по відношенню до творчих здібностей функція” [6, c. 235].

У теорії М.І. Махмутова проблемним навчанням є „тип розвиваючого навчання, в якому поєднуються систематична самостійна пошукова діяльність учнів із засвоєнням ними готових висновків науки; система методів побудована з урахуванням цілі і принципу проблемності; процес взаємодії викладання і навчання, орієнтований на формування пізнавальної самостійності учнів, стійкості мотивів навчання і розумових (включаючи і творчі) здібностей у ході засвоєння ними наукових понять і способів діяльності, детермінованого системою проблемних ситуацій” [4, с. 56].

Основним поняттям проблемного навчання є проблемна ситуація, яка є інтелектуальною проблемою людини, що виникає у разі, коли вона не знає, як пояснити явище, факт, процес дійсності, не може досягти мети відомим їй способом, що спонукає людину шукати новий спосіб пояснення або спосіб дії. Проблемна ситуація формує початок мислення у процесі постановки і вирішення проблем.

Ми вважаємо, що проблемним навчанням є така учбово-пізнавальна діяльність, при якій знання та пояснення викладача сприймаються в умовах проблемної ситуації, з великим ступенем самостійності, що активізує мисленнєвий процес, і шляхом активної комунікації аналізується й обґрунтовується правильне рішення.

Проблемні ситуації і, відповідно, все проблемне навчання будуються на принципі проблемної суперечності як закономірності пізнання, як основного механізму, що активізує навчання, де акцентуються не аспекти структуризації об’єктивного знання, а ситуації, в яких опиняється особа.

Що дає метод проблемного навчання студенту:

- підвищує активність студентів і ефективність всього учбового процесу;

- підсилює учбову мотивацію студентів за рахунок внутрішніх і зовнішніх мотивів (мотивів-стимулів);

- створює умови для формування нових і вищих форм мотивації (прагнення до самоактуалізації своєї особи, або мотив зростання по А. Маслоу; прагнення до самовираження і самопізнання у процесі навчання по В.О. Сухомлинському);

- дає студентові нові й ефективніші засоби для реалізації своїх установок на активне оволодіння новими видами діяльності, знаннями й уміннями;

- забезпечує більшу відповідність організаційних форм і засобів навчання його змісту;

- інтенсифікує розумову роботу студентів за рахунок раціональнішого використання часу учбового заняття, інтенсифікації спілкування з викладачем і студентів між собою;

- забезпечує науково обґрунтоване засвоєння матеріалу на основі його логічного аналізу і виділення основного (інваріантного) змісту;

- повніше враховує індивідуальні особливості студентів;

- вчить самостійному вирішенню поставлених проблем.

У нашій роботі ми окреслили соціально-психологічні характеристики, які повинні бути сформовані під час навчання у вищому навчальному закладі:

- високий рівень комунікативних і організаторських здібностей;

- екстернальність та інтернальність;

- демократичний стиль поведінки у відносинах, професіоналізм і компетентність;

- самостійне формування способів розумових дій;

- формування естетичних і етичних відносин;

- формування самостійно-формуючих механізмів особи (технології саморозвитку);

- формування дієво-практичної сфери і розвиток творчих здібностей.

Досягти прогресу у розвитку соціально-психологічних характеристик методом проблемного навчання неможливо без активних методів у викладанні. Ми маємо на увазі нові, але вже апробовані і результативні форми, методи і засоби навчання, що отримали назву активних: проблемні лекції, семінари-дискусії, розбір конкретних педагогічних ситуацій, ділові ігри, методи математичного моделювання. Сюди ж можна включити комплексне курсове і дипломне проектування, виробничу практику. Дослідження показали, що використання нових типів лекцій (інформаційна, проблемна, лекція-візуалізація, лекція удвох, лекція із заздалегідь запланованими помилками, лекція - прес- конференція) активізують пізнавальну діяльність студентів.

Велике значення для формування соціально-психологічних характеристик методом проблемного навчання мають практичні заняття, де студенти можуть практично використати свої теоретичні знання, навчитися розв’язувати як професійні, так і психологічні особистісні проблеми.

На практичних, семінарських і лабораторних заняттях в учбових групах моделюються і обговорюються практичні ситуації, що зустрічаються в діяльності будь-якого професіонала.

Всі форми практичних занять повинні слугувати тому, щоб студенти відпрацьовували на них практичні професійні дії та оцінки цих дій.

До основних форм практичних занять відносяться:

Семінари-практикуми, на яких студенти обговорюють різні варіанти вирішення практичних ситуаційних завдань, висуваючи як аргументи психологічні положення. Оцінка правильності рішення виробляється колективно під керівництвом викладача.

Семінари-дискусії присвячуються обговоренню різних методик психологічного дослідження стосовно потреб практики, в процесі чого студенти з’ясовують для себе прийоми і методи вивчення психологічних особливостей конкретних людей (дітей і дорослих), із якими їм доведеться працювати.

Практичні заняття проводяться у стінах самого учбового закладу або в місцях практики студентів і їх мета - навчити вирішенню специфічних завдань за профілем своєї спеціальності.

Лабораторні заняття допомагають студентам виявляти і вирішувати проблеми майбутньої професії, або психічні явища, особливості соціально-психологічних механізмів взаємин людей у групі і тому подібне.

Самостійна робота студентів як активна форма індивідуальної і колективної діяльності спрямована на закріплення пройденого матеріалу, формування умінь і навичок швидко вирішувати поставлені завдання. Самостійна робота студентів передбачає не пасивне „поглинання” готової інформації, а її пошук і творче засвоєння та покликана підготувати студента до самостійної діяльності в майбутньому.

Надзвичайно ефективним методом проблемного навчання є ділова гра. Вже в 1932 році у Ленінграді М.М. Бірштейн вперше використала в навчанні ігровий метод (ділову гру).

Встановлено, що при подачі матеріалу у формі ділової гри засвоюється близько 90 % інформації. Активність студентів виявляється яскраво, носить тривалий характер і примушує їх бути активними [3, с. 240].

Педагогічна суть ділової гри – активізувати мислення студентів, підвищити самостійність майбутнього фахівця, внести дух творчості в навчанні, наблизити його до профорієнтації, підготувати до професійної практичної діяльності. Головним питанням у проблемному навчанні виступає „чому”, а в діловій грі – „що було б, якби”.

Даний метод розкриває особовий потенціал студента: кожен учасник може продіагностувати свої можливості поодинці, а також у спільній діяльності з іншими учасниками.

Ділова гра – це контрольована система, оскільки процедура гри готується, і коректується викладачем. Якщо гра проходить у запланованому режимі, викладач може не втручатися в ігрові відносини, а тільки спостерігати й оцінювати ігрову діяльність студентів. Але, якщо дії виходять за межі плану, викладач може відкоригувати спрямованість гри і її емоційний настрій [3 c. 237].

Теорія проблемного навчання має на сучасному етапі вже досить чіткий концептуальний вигляд. Проблемне навчання, виходячи зі специфіки своєї методики, може скласти і складає конкуренцію традиційному - пояснювально-ілюстративному і репродуктивному методу. Використовуючи інноваційні форми викладання (не тільки у вищому навчальному закладі, а і у школі, з тим щоб, по-перше, такий вид навчання став природним, звичним для учнів і, по-друге, щоб розвивати творчі якості учнів саме в той період, коли дитяча психологія цьому найбільш сприяє) за допомогою методу проблемного навчання ми зробимо вагомий крок у формуванні соціально-психологічних характеристик майбутнього фахівця.

 

В статье рассматриваются вопросы формирования социально психологических характеристик будущего специалиста методом проблемной учебы в высшем учебном заведении. Речь идет о перестройке высшего профессионального образования, о необходимости использования таких интерактивных форм и методов учебы, которые бы активизировали коммуникативную, познавательную и творческую деятельность студентов, обеспечивали формирования знаний и умений, необходимых для будущей профессиональной деятельности.

Ключевые слова: проблемная учеба, социально психологическая характеристика, личность, инновационные процессы, самостоятельность.

 

In the article the questions of forming of socially future specialist’s psychological characteristics are examined by the problem studies in higher educational establishment method. Alteration of higher professional education, the necessity of the use of such interactive forms and methods studies which would activate communicative, cognitive and creative activity of students provided forming of knowledge’s and abilities, necessary for future professional activity are traced.

Key words: problem studies, socially psychological characteristics, personality, innovational processes, independence.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Автореф. дис. канд. пед. наук: Барановська Л.В. Теоретико-методичні основи навчання професійного спілкування студентів вищого аграрного навчального закладу. НПУ ім. М.П.Драгоманова. – К., 2003. – с. 10.

2. Волкова Л.В. Ділова гра як педагогічний феномен // Наукові записки: Збірник наукових статей НПУ ім. М.П. Драгоманова. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2000. – Ч.1, – с. 27-33.

3. Волкова Л.В. Вплив ділової гри на формування мотиваційної сфери студентів // Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому навчальному закладі освіти: Матеріали перших Ірпінських науково-педагогічних читань. – Ірпінь, 2003. – c. 237-242.

4. Махмутов М.І. Організація проблемного навчання в школі. – М.: Педагогіка. 1977. – c.56.

5. Мороз О.Г., Падалка О.С., Юрченко В.І. Педагогіка і психологія вищої школи. – К.: 2003. – с.43.

6. Скосарев Ю.П. До розробки моделі системи проблемного навчання у вузі // Сайт проекту Інтернет-конференції „Актуальні проблеми медичної освіти”, пряме посилання – http://vgmu.vitebsk.net/intconf/sect3/1.htm

 

Всеукраїнський науковий журнал

„Освіта регіону: політологія, психологія, комунікації” №2,

2010

автор: Нестерчук Михайло Петрович, старший викладач кафедри психології Рівненського інституту Університету «Україна»

видання: Всеукраїнський науковий журнал „Освіта регіону: політологія, психологія, комунікації” №2, 2010, час видання: 2010

адреса видання: http://www.social-science.com.ua/


07/07/2010