Особливості викладання теорії і практики соціальної роботи

Особливості викладання теорії і практики соціальної роботи

 

Лідія Тюптя, кандидат педагогічних наук, доцент,

Ірина Іванова, кандидат педагогічних наук,

доцент Університету «Україна»

 

У статті висвітлюються результати дослідження взаємозв’язку між змістом навчання та методикою викладання теорії і практики соціальної роботи на основі конкретної технології навчання – навчального посібника «Соціальна робота: теорія і практика» – автори Тюптя Л.Т., Іванова І.Б.

Ключові слова: зміст навчання, методика викладання, особистісно орієнтоване навчання. 

 

В статье освящаются результаты исследования взаимосвязи между содержанием обучения и методикой преподавания теории и практики социальной работы на основе конкретной технологии обучения – учебного пособия «Социальная работа: теория и практика» – авторы Тюптя Л.Т., Иванова И.Б.

Ключевые слова: содержание обучения, методика преподавания, личностно ориентированное обучение.

 

The article blessed results interaction between the content of education and teaching methods based on a specific technology training the theory and practice of social work with a given technology training – a training manual «Social Work: Theory and Practice» – the authors Tupty L.T., Ivanova I.B.

Keywords: content of education, teaching methods, personally oriented training.

 

Становлення і розвиток в Україні нової професії - фахівець соціальної роботи, створення розгалуженої системи соціальної роботи, удосконалення роботи закладів і установ, які реалізують різні види допомоги соціально уразливим верствам населення, розвиток спеціалізованої допомоги окремим цільовим групам і категоріям населення зумовлюють необхідність професійної підготовки фахівців, до яких висуваються професійні вимоги щодо рівня кваліфікації – набутих знань, сформованих професійних умінь, навичок і  якостей, розвинутих морально-духовних якостей, а у майбутньому – досвіду роботи, що забезпечує необхідний рівень професіоналізму. Створення благополучного, сприятливого і духовно збагаченого середовища для розвитку особистості, допомога у самозбереженні, самозахисті, власному розвитку і реалізації своїх можливостей – визначають зміст соціальної роботи. З одного боку – філантропічний підхід для забезпечення належного рівня виживання, позитивна соціалізація, з іншого – соціальний захист і допомога, педагогічна, психологічна і духовна підтримка, що сприяють духовному оновленню, збереженню свого власного «Я», цілісності особистості, розвитку її можливостей у досягненні позитивних змін. У сучасних умовах сформувалися два основних методологічних  підходи  до реалізації завдань соціальної роботи – діяльність, спрямована переважно на проведення соціальних перетворень і подолання порушень нормального функціонування особистості (Міжнародна федерація соціальних працівників)  і допомога людині, яка знаходиться у складній життєвій ситуації, в її подоланні (модель соціальної роботи в Україні і країнах пострадянського простору, яка має характер патоорієнтованої діяльності компенсаторного типу – Г.П.Мєдвєдєва). [1]

Мета даної статті – висвітлити особливості концептуальних і методичних підходів до викладання теорії і практики соціальної роботи у вищому навчальному закладі та їх вплив на розвиток особистості майбутнього фахівця соціальної роботи.

Завдання дослідження: вивчити особливості впливу змісту навчання на особистість майбутнього фахівця соціальної роботи; виявити специфіку викладання теорії і практики соціальної роботи на основі конкретної технології навчання та обґрунтувати її цілісність (на основі навчального посібника – Тюптя Л.Т., Іванова І.Б. Соціальна робота: теорія і практика: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. [9])

Методи дослідження: філософські методи пізнання, метод спостереження, описовий метод дослідження.

Якість підготовки фахівців соціальної роботи визначаються кількома факторами: ставленням держави і суспільства до інституту соціальних працівників; наявністю державного освітнього стандарту вищої професійної освіти за напрямком підготовки – соціальна робота на всіх освітньо-кваліфікаційних рівнях; наявністю відповідного професорсько-викладацького складу; науковим і навчально-методичним забезпеченням навчально-виховного процесу; соціально-культурним і виховним середовищем вищого навчального закладу тощо.

Протиріччя у функціонуванні системи соціальної роботи, зміст і специфіка професійної діяльності фахівців віддзеркалюють специфіку навчання, виховання і розвитку особистості майбутніх фахівців соціальної роботи. Зокрема впливають на особливості викладання соціальної роботи методологічні розбіжності у визначенні пріоритетів психологічного, педагогічного і соціологічного підходів; несталість, нестабільність системи соціальної роботи; фрагментарний погляд на теорію і практику соціальної роботи і відповідне його відображення у навчальних планах; ототожнення діяльнісно-системного підходу із прикладним. При зниженні мотивації чи відсутності інтересу до навчальної діяльності спостерігається пріоритет економічних важелів впливу на подолання навчальної неуспішності, що посилює необхідність формування відповідального ставлення до навчання та розвитку вольових якостей особистості.

Найважливіша проблема викладання теорії і практики соціальної роботи – поєднання змісту наукового знання із методикою викладання соціальної роботи, формування особистості майбутнього фахівця соціальної роботи на основі формування компетентностей, компетенцій і професійних якостей. Основу вітчизняної теорії і практики соціальної роботи складають такі наукові підходи: особистісно орієнтований підхід; підхід, спрямований на інтеграцію збережених можливостей і ресурсів соціально-культурного оточення; психосоціальний підхід.

Метою особистісно орієнтованого підходу є спрямованість на повернення миру і спокою в душі сучасних людей через використання принципу «опори на особистість», віру у сили і можливості людини, безумовне прийняття клієнта як людини, здатної самостійно будувати своє життя. [2]

Метою інтеграції позитивних можливостей і ресурсів соціально-культурного оточення людини є духовне об’єднання людей у певній спільності на основі ідей співробітництва з іншими людьми, доброчинності, на основі засвоєння знань, які накопичені людством протягом історії, власного чуттєвого досвіду, перетворення себе із об’єкта соціального впливу на суб’єкта соціального впливу на основі сильної мотивації і розвиненої вольової сфери, сумісного бажання. [3,4] Важлива роль в педагогізації середовища, інтеграції його виховних зусиль відводиться сім’ї і школі. [5] «Інтеграція виховних впливів довкілля – життєво важлива проблема. Виникла вона внаслідок суперечності між зростанням виховних функцій соціального середовища і розвитком його виховного потенціалу, з одного боку, і розрізненістю зусиль з його використання – з іншого. Інтеграція виховних впливів довкілля має бути процесом керованим». [6]

Мета психосоціального підходу – підтримувати рівновагу між внутрішнім психічним життям людини і міжсистемними відносинами, які впливають на її життєдіяльність. Мова йде про необхідність підтримувати цілісність особистості, тобто її психосоціальність, не розділяючи її внутрішню і зовнішню реальність. За психосоціального підходу оптимістично розглядаються можливості людини, високо оцінюється потенціал особистості і її здатності до росту і розвитку за наявності відповідних умов, ресурсів і допомоги. Суть допомоги – ефективна участь у розв’язанні психологічних, міжособистісних і соціальних проблем «особистості в ситуації». [7]

Адекватне відображення змісту соціальної роботи в навчально-виховному процесі і навчально-пізнавальній діяльності студентів відбувається  завдяки поєднанню «центрації» процесу навчання на здібностях, можливостях і потребах студентів; включенню студентів до процесу навчання на досвіді в умовах інтеграції соціально-культурних можливостей середовища; забезпеченню рівноваги між психологічним станом і соціальним оточенням.

Основною педагогічною умовою навчання студентів спеціальності «Соціальна робота» є створення такого педагогічного середовища, в якому студенти стають партнерами у навчально-виховному процесі, у тому числі і партнерами всього науково-педагогічного персоналу вищого навчального закладу.  [8]

Викладання теорії і практики соціальної роботи має цілісний характер і передує засвоєнню спеціальних знань із прикладних технологій і методик соціальної роботи із сім’єю; різними віковими категоріями населення; цільовими групами клієнтів соціальних служб і організацій соціальної сфери; активізації соціальної активності, життєвого потенціалу особистості, її наявних позитивних ресурсів і можливостей.

Необхідно створення доброзичливої атмосфери, яка в умовах модульно-рейтингової системи формує у студентів навички працювати добросовісно не тільки на оцінку та підвищення власного рейтингу, а на здобуття знань, формування вмінь їх ефективного використання. Важливо створити спокійне, добре структуроване педагогічне середовище, яке надає молодій людині можливості і свободу знайти і проявити себе в різних видах діяльності, розкрити власний творчий потенціал. Виховання майбутнього фахівця здійснюється на основі змісту навчання, всієї організації навчально-виховного процесу, що базується на основі наступності, послідовності, поступовості. Розуміння, осмислення закономірностей та мети професійної діяльності значно полегшує і прискорює розвиток навчально-пізнавальної сфери студентів. Працювати послідовно, планомірно, поетапно, вміти самоорганізуватися у цій діяльності, надати можливість включитися в розуміння освітніх процесів формує у студентів навички працездатності, стійкість до несправедливої критики, вміння відстоювати право на знання, здатність реалізовувати себе у праці. Розглянемо методичні підходи до викладання навчальної дисципліни «Теорія соціальної роботи» (за навчальним планом) на основі навчального посібника - Тюптя Л.Т., Іванова І.Б. Соціальна робота: теорія і практика: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. [9]

Перший етап – розділ «Теоретичні основи соціальної роботи». На цьому етапі навчання студенти оволодівають основами теорії соціальної роботи. Мета – виробити навички навчання-дослідження, що розвиваються протягом всього процесу навчання. Дослідне навчання розглядається не як кінцевий продукт, а умови та процес вчення. Увагу викладача зосереджено на створенні навчальної атмосфери і того досвіду, що забезпечують розуміння студентами цілого, а не окремих його частин. Викладач використовує переважно пояснювально-ілюстративні, наочні та пошуково-проблемні методи навчання; студенти – репродуктивні та пошуково-дослідні. Цей етап виявляється для більшості студентів складним внаслідок вимог до розвитку аналітичних умінь та навичок, умінь орієнтації у різноманітних потоках наукової інформації. На лекціях викладачу необхідно постійно підтримувати увагу студентів, переключаючи  процеси сприйняття, використовуючи наукові знання різні за змістом, складністю, способом та характером подачі, а також бінарного підходу, зокрема наочних методів навчання. Семінарські заняття можуть перетворитися на прочитання готової доповіді або переказ змісту теоретичного підходу. Підхід «навчання на досвіді» не спрацьовує на цьому етапі. Тому студентів необхідно вчити свідомо використовувати наукову інформацію, посилаючись на авторитети наукової думки, коментуючи наукові погляди і теорії суміжних галузей наукового знання, власного сприйняття, пояснюючи та інтерпретуючи наукову термінологію, порівнюючи способи викладу інформації в різних наукових джерелах. На цьому етапі може спостерігатись легкий опір у засвоєнні матеріалу, що пояснюється нерозвиненістю мотиваційної сфери, спрощеним уявленням про необхідність оволодіння науковими знаннями. Студенти осмислюють вплив процесів пізнання на практику соціальної роботи, формується повага до наукового знання та праці вчених. Цей етап характеризується зануренням у ціннісні аспекти професійної діяльності фахівця соціальної сфери. Оскільки студентська аудиторія складається із людей з різним духовним і культурним досвідом, який відображає персоналізований погляд на професійні аспекти соціальної роботи та вимоги до процесу навчання, велика увага у цей час приділяється формуванню морально-вольових та духовних якостей особистості майбутнього фахівця. Центрація змісту навчального матеріалу на  особистості людини  з одного боку – помічника, з іншого – людини, яка потребує допомоги, ставить у центр уваги формування емпатії як базової якості професійної діяльності типу «людина-людина».  Провідний підхід – відповідальне навчання, за якого важливим є не оцінка за відповідь, а процес засвоєння професійних знань та формування морально-етичних норм професії, що будуть відображені у процесі учіння. На цьому етапі важливо надати студентам знання про особливості попередження професійного вигоряння, формування емоційної і психологічної стійкості та витривалості фахівця, а також сформувати у них навички самоконтролю, самоуправління і саморегуляції; професійні, морально-ділові і духовні якості.

Другий етап – «Сфери призначення і застосування соціальної роботи». Навчання на цьому етапі розвантажує  студентів від пошуку та аналізу наукового матеріалу, вони навіть можуть відчути дефіцит наукових знань. Включення студентів всієї групи в організацію навчального досвіду через їх участь у діяльності мікрогруп, таких методів колективної діяльності як «круглий стіл», ділова гра, групи співробітництва значно розширює їх знання про особливості соціальної роботи в різних організаціях соціальної сфери і соціальних службах. Основний підхід – навчання-допомога (допомагаюче, підтримуюче навчання), яке базується на подоланні труднощів у розв’язанні проблем у процесі навчання, подальшому осмисленню гуманістичних принципів соціальної роботи та моральних, етичних аспектів соціальної роботи в умовах осмислення необхідності прийняття допомоги. За таких педагогічних умов навчальна пасивність студентів долається завдяки використанню методів активізації навчально-пізнавальної діяльності.

Третій етап – «Методи соціальної роботи» має велике значення для заглиблення у теоретичні підходи професійної діяльності фахівців соціальної роботи, створення певного наукового фундаменту для реалізації методів соціальної роботи. Основний підхід – навчання на досвіді самокерованої групової роботи. На цьому етапі використовуються пояснювально-ілюстративні, пошуково-дослідні методи, методи активного навчання з аналізом проблемної ситуації, життєвої історії клієнта у міні (мікро) групах. Студенти добре справляються з добре структурованим науковим і навчальним матеріалом, більше довіряють джерелам, які перевірені часом, виявляють інтерес до прикладів із життя клієнтів соціальних служб, життєвих історій. Матеріал для формування умінь і навичок з метою застосування організаційних, педагогічних, психологічних соціологічних, актуальних методів соціальної роботи викладач може здобути на основі досвіду діяльності соціальних служб, які, дотримуючись принципів та стандартів етики соціальної роботи, надають можливість ознайомитись із соціальними (життєвими) історіями та досвідом надання допомоги.  Семінарські заняття складаються з теоретичної частини, яка створює певні передумови для відпрацювання умінь та навичок спостереження, проведення інтерв’ю, тестування інших дослідницьких методів та розробки методик надання допомоги в умовах соціальної роботи з індивідуальним випадком. На основі міждисциплінарних зв’язків, у студентів формується розуміння відмінностей діагностичної та підтримуючої діяльності соціального працівника, в якій акцент робиться на виявлення та розпізнавання збереженого потенціалу людини, що за законами соціальної компенсації необхідно розвинути і спрямувати на позитивні зміни. Практичні заняття проводяться на основі методики самокерованої соціальної роботи. Студенти формують навички застосування набутих теоретичних знань на досвіді, визначаючи проблему, її детермінованість соціально-психологічними, соціальними або виховними чинниками, ознаки проблеми, що потребує розв’язання та вибір методів, що сприяють формуванню соціальної активності особистості, її здатності, спираючись на власний потенціал, ресурси та підтримку оточення, вибудовувати своє життя. Студенти включаються у самокеровану групову діяльність на основі взаємодії із лідерами і за підтримуючої, стимулюючої та орієнтуючої діяльності викладача при мінімальному втручанні у процеси їх самостійної діяльності. Так створюється певне віртуальне середовище, в умовах якого студенти моделюють професійні ситуації вирішення професійно значимих задач із допомоги людям, які звертаються у соціальні служби за допомогою. Визначальним на цьому етапі є процес навчально-методичного супроводу навчання (надання необхідної навчальної та навчально-методичної літератури),  створення розвиваючого середовища і такого духовного фону, що дозволяє проникнути у  внутрішнє життя людини.

Особливість четвертого етапу – «Соціальні технології і технології соціальної роботи» -навчання на досвіді. Теоретичний матеріал подається у невеликих об’ємах і розрахований не на репродуктивне відтворення, а на творче використання при роботі у мікрогрупах з опорою на досвід проходження практики: ілюстрації прикладами, знайомство з досвідом роботи, обговорення труднощів та інш. Методи навчання: методи співвіднесення змісту, форм і методів навчання із певною навчальною ситуацією, наприклад із проходженням практики в організаціях і закладах соціальної сфери (ці методи можуть бути визначені як інтерактивні або методи зворотного зв’язку); аналітичні методи – робота з документами (аналіз та узагальнення інформації, творче використання в практичній роботі); метод реконструкції досвіду при визначенні методик соціальної допомоги клієнту; метод формуючої ситуації – визначення технологій соціальної роботи, які позитивно позначаються на соціальній ситуації клієнта та його найближчого соціального оточення. Акцент робиться на алгоритмізації технологічного процесу у роботі окремого фахівця і соціальної служби. В ході алгоритмізації технологічних процесів у соціальній роботі студенти вчаться знаходити у розв’язанні навчальних та професійних завдань  правильний напрям руху, визначати доцільні та обґрунтовані умови і способи його кращого просування. Семінарські заняття проходять з тренінговим компонентом, на практичних – відпрацьовуються технології соціальної роботи, використовуючи ідеї та досвід студентів. Навчання, що побудоване на принципі – навчатись, працюючи та працюючи навчатись – дозволяє розкрити свої професійні інтереси, бажання виявити себе у тому чи іншому виді професійної діяльності. Студентам пропонується для підсумкової творчої роботи підготовити модель соціальної служби на основі бази практики, в якій визначається алгоритм технологічних процесів, специфіка соціальної опіки і піклування, забезпечення і страхування, а також діагностичних технологій, технологій соціальної терапії, профілактики, корекції, адаптації, реабілітації, прогнозування, моделювання, освіти та навчання.

П’ятий етап «Соціальна робота з різними цільовими групами і категоріями клієнтів» – завершальний і тому є визначальним у підведенні підсумків навчання. Його особливість у тому, що студенти мобілізують всі свої знання, уміння і навички, що були здобуті протягом всього періоду навчання і втілюють у власно розробленому соціальному проекті. Основний підхід – проектне навчання  на основі особистісно орієнтованого навчання. Методи навчання:   метод проектного навчання (метод проекту) - знайомство з прикладами соціальних проектів, які реалізуються в соціальних службах; розробка окремих елементів проектної діяльності з різними цільовими групами клієнтів; розробка власного варіанту соціального проекту; методи активізації (фасилітації) навчально-пізнавальної діяльності; дискусійний метод - обговорення окремих елементів проектної діяльності під час роботи у мікрогрупах. Атмосфера довіри, почуття толерантності, прийняття, співробітництва, співтворчості та індивідуальної відповідальності формуються протягом всього  періоду навчання. Зовнішні ознаки позитивних змін виявляються у сформованих навичках самоуправління, самоконтролю і підтримці порядку в умовах стимулюючого навчання, взаємодопомоги і підтримки.

Таким чином, в ході дослідження виявлено діалектичний взаємозв’язок між змістом навчання і методикою викладання теорії і практики соціальної роботи, обумовленість ефективного розвитку особистості майбутнього фахівця соціальної роботи включеністю в систему особистісно орієнтованого навчання всього навчально-виховного процесу, необхідність врахування у системі підготовки майбутніх фахівців соціальної роботи принципу цілісності теорії і практики соціальної роботи і принципу послідовності у подальшому вивченні прикладних аспектів соціальної допомоги, підтримки, захисту і соціалізації різних цільових груп і категорій населення.

 

Література: 

  1. Медведева Г.П. Гуманистические основания социальной работы. // Ученые записки российского государственного социального университета. – 2009, № 10.
  2. Роджерс К. Клиент-центрированная психотерапия: Теория, современная практика и применение: пер. с англ. – М.: Психотерапия, 2007. – 560 с.
  3. Наторп П. Социальная педагогика. Воспитание воли на основе общности. – Санкт-Петербург, 1911.
  4. Наторп П. Культура народа и культура личности. - Санкт-Петербург, 1911.
  5. Шацкий С.Т. Изучение жизни и участие в ней. – М.: Просвещение, 1964, Т.2. – С. 293.
  6. Бех І.Д. Особистість у просторі духовного розвитку: навч. посіб. / І.Д.Бех. – К: Академвидав , 2012. – С.85.
  7. Фирсов М.В., Б.Ю. Шапиро. Психология социальной работы: Содержание и методы психосоциальной практики: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2002. – 192 с.
  8. Іванова І.Б. Особливості формування знань, умінь і навичок професійної діяльності у процесі викладання дисципліни «Соціальна робота (теорія і практика)». / Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: зб. наукових праць. - №5(7) – К.: Університет «Україна», 2008. – С.50-64.
  9. Тюптя Л.Т., Іванова І.Б. Соціальна робота: теорія і практика: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 574 c.

 

Джерело: Український науковий журнал

«ОСВІТА РЕГІОНУ. ПОЛІТОЛОГІЯ, ПСИХОЛОГІЯ, КОМУНІКАЦІЇ», 2013, № 4 

автор: Лідія Тюптя, кандидат педагогічних наук, доцент, Ірина Іванова, кандидат педагогічних наук, доцент Університету «Україна»

видання: Український науковий журнал «ОСВІТА РЕГІОНУ. ПОЛІТОЛОГІЯ, ПСИХОЛОГІЯ, КОМУНІКАЦІЇ», 2013, № 4, час видання: 2014

адреса видання: http://www.social-science.com.ua/


05/06/2014