Схеми ступеневої освіти

СХЕМИ СТУПЕНЕВОЇ ОСВІТИ

 

Запровадження нових схем навчання і намагання реформувати освіту було притаманне ще нашим пращурам. Як свідчить історія, у Російській імперії були спроби інтеграції системи вищої освіти із західноєвропейською, але всі вони були невдалі, і, наразі, вища освіта набула того вигляду, який існував до 1992 року. Загалом радянська система вищої освіти повторювала систему освіти Російської імперії, за винятком окремих елементів, які враховували поточні реалії. Ця система була одноступенева і мала за базу повну середню освіту з відгалуженням у професійну. Процеси глобалізації, намагання України інтегруватися у загальносвітовий освітянський простір змусили переглянути загальну структуру освітянського процесу вищої школи і наблизити її, принаймні, до умов навчання у вищих навчальних закладах Європи. Так виникла ідея багатоступеневої системи освіти, яка використовується у більшості країн Європи та Америки.

Структуроутворюючі принципи цієї системи такі.

Базовою вищою освітою є бакалавр. Бакалавр готується з певного напряму. Напрям підготовки включає спеціальності, кількість яких може бути різна. Наприклад, у напрямі "Екологія" є одна спеціальність - "Екологія і охорона навколишнього середовища". Є інша крайність. Так, до "Інженерної механіки" входить 27 спеціальностей, часто не співпадаючих із конкретикою інженерної діяльності. При введенні цієї схеми малося на увазі, що бакалавр після закінчення свого навчання може його продовжити на будь-якій спеціальності даного напрямку. Але ця схема увійшла у конфлікт із існуючою системою надання первинних посад, які можуть займати випускники навчальних закладів і де для бакалавра місця практично не передбачено. Зараз цю "недоречність" намагаються виправити.

Трохи осторонь опинилися навчальні заклади середньої ланки професійної освіти: технікуми і ПТУ. Питання з технікумами було вирішено введенням освітньо-кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст", а ПТУ залишились практично на своєму місці у суспільному розподілі ринку праці за винятком намагань створення "вищих ПТУ" з наданням їм права готувати фахівців певного освітньо-кваліфікаційного рівня.

З часом можливості отримання вищої освіти базового рівня були розширені у рамках створюваних навчально-науково-виробничих комплексів (є інші варіанти назв) із реалізацією ідеї наскрізного навчання.

Варіанти такі:

— можливий прийом на старші курси вищих навчальних закладів більш високого рівня акредитації (інститутів, університетів) випускників вищих навчальних закладів нижчого рівня акредитації, якщо цей навчальний заклад входить до структури навчального закладу (тобто технікум або коледж є структурним підрозділом університету з єдиною системою управління і фінансування) більш високого рівня акредитації або об'єднаний із ним у комплекс, існування якого затверджено Міністром освіти і науки України при наявності узгоджених (інтегрованих) навчальних планів або перехідних навчальних планів;

— можлива організація так званого "раннього навчання", в умовах якого учні старших класів середніх шкіл засвоюють програму першого курсу вищого навчального закладу і вступають на другий курс ВНЗ, за наявності затвердженого Міністерством освіти і науки України комплексу між вищим навчальним закладом і навчальним закладом середньої освіти, інтегрованих навчальних планів і т. ін.

У різних варіантах бакалавр після отримання відповідного диплому може продовжити навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем "спеціаліст" або "магістр" за однією зі спеціальностей даного напряму. Підготовка магістрів на базі бакалаврів у більшості випадків ведеться за гуманітарними напрямками.

Підготовка фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем "молодший спеціаліст" може вестися на базі випускників 9-го класу середньої школи за умов наявності у вищого навчального закладу відповідної ліцензії на право надання повної середньої освіти.

 

Юрій КОРОВАЙЧЕНКО,

перший проректор,

проректор з навчально-виховної роботи,

Газета «Університет «Україна», №9, 2002

автор: Юрій Коровайченко, перший проректор, проректор з навчально-виховної роботи

видання: Газета «Університет «Україна», №9, 2002, час видання: 2002


25/02/2010