«Самостійні думки витікають тільки із самостійно набутих знань»

ПАВЛЕНКО В.Б.

кандидат історичних наук, доцент

«САМОСТІЙНІ ДУМКИ ВИТІКАЮТЬ ТІЛЬКИ

ІЗ САМОСТІЙНО НАБУТИХ ЗНАНЬ»

К.УШИНСЬКИЙ

 

Радикальні зміни пріоритетів нашої економіки, несформованість ринку праці поставили нові жорсткі вимоги до системи освіти. В цих умовах очевидною є необхідність створення нової за змістом, більш універсальної системи фахової підготовки молоді. Йдеться про підготовку фахівця, який вміє творчо мислити, активно працювати, вирішувати неординарні питання, приймати неординарні рішення. За старим змістом простої репродукції знань, догматичного володіння тією чи іншою інформацією, традиційними формами роботи в аудиторії цієї проблеми не вирішити. Ось чому на даному етапі в Університеті "Україна" постала задача змінити акценти в навчальному процесі, не відмовляючись від традиційних форм навчання, підняти на більш високий рівень ті форми роботи, які активізують діяльність студента, які роблять його активним суб'єктом навчання. Традиційна педагогіка виходила з того, що викладач повинен навчити студента (студент - об'єкт навчання), то педагогіка співтворчості, де студент-суб'єкт, з самого початку виходить з того, що студент здатний діяти свідомо і цілеспрямовано, засвоювати знання, вміння і навички самостійно.

Розглянемо логіко-структурну модель взаємодії системи "Педагог (суб'єкт) - співтворчість - студент (суб'єкт)".

Модель включає в себе: державне замовлення на фахівця.

Підсистема 1. Педагог як суб'єкт процесу впливає на процес у залежності від свого професіоналізму, ставлення до справи; розумінням своєї ролі і відповідальності.

Підсистема 2. Науково-педагогічна майстерність викладача - обсяг знань, методи, засоби, прийоми.

Підсистема 3. Зміст навчання.

Підсистема 4. Сам студент-суб'єкт, його вміння самостійно працювати, здібності, здоров'я, активність. Дуже важливо, в яке середовище потрапляє студент. І, нарешті, результат - фахівець.

Таким чином, активізація ролі студента як безпосереднього учасника навчального процесу, як суб'єкта взаємодії викладач - студент, вимагає максимальної індивідуалізації навчання, нових підходів до його організації, якісно нових методик у реалізації творчого потенціалу і викладача, і студента.

Педагогіка співтворчості може бути успішно реалізована перш за все через самостійну роботу студента. І визначається це, головним чином, змістом і методикою організації самостійної роботи студента. А методика, у свою чергу, залежить від умов навчального процесу.

Так що таке самостійна робота студента? В широкому розумінні це - активна творча діяльність студента, яка присутня у всіх видах навчальної діяльності. В більш вузькому розумінні самостійна робота студента - це один із видів навчання, що відбувається без викладача, на відміну від аудиторних занять, але при його безпосередньому керівництві і контролі.

Самостійна робота студента є основним засобом засвоєння студентом навчального матеріалу в час, вільний від обов’язкових навчальних занять. Навчальний час, відведений для самостійної роботи студента, регламентується навчальним планом і повинен становити не менше 1/3 та не більше 2/3 загального  обсягу навчального часу, відведеного для вивчення конкретної навчальної дисципліни.

Співвідношення обсягів аудиторіях занять і самостійної роботи студентів визначається з урахуванням специфіки та змісту конкретної дисципліни, її місця, значення і дидактичної мети в реалізації освітньо-професійної про­грами. Зміст самостійної роботи над конкретною дисципліною визначається робочою навчальною програмою дисципліни та методичними рекомен-даціями викладача.

Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу з конкретної навчальної дисципліни може виконуватися у бібліотеці, навчальних кабінетах і лабораторіях, комп'ютерних класах, а також у домашніх умовах.

Викладач визначає її обсяг і зміст, узгоджує з іншими видами навчальної діяльності, розробляє методичні засоби проведення поточного та підсумкового контролю, аналізує результати самостійної навчальної роботи кожного студента.

Вищий заклад освіти повинен створити студенту всі умови, необхідні для успішної самостійної навчальної праці, а також надавати йому потрібні для цього методичні засоби (навчальну літературу, лабораторне обладнання й устаткування, електронно-обчислювальну техніку тощо).

Самостійна робота студентів є специфічним видом навчання, який дозволяє найбільш повною мірою формувати у студентів такі важливі якості, як дисциплінованість і організованість, розвивати творчу активність, ініціативність, настирливість у досягненні поставленої мети. Тому вдосконалення змісту освіти передбачає перш за все збільшення обсягу самостійної роботи в навчальному процесі. А це, у свою чергу, передбачає удосконалене методичне забезпечення самостійної роботи студентів. Через це необхідно змінити якісну суть сучасної вищої освіти, де головна роль має відводитися самостійній роботі студентів (СРС), забезпечити пріоритет її перед іншими методами навчання за рахунок не лише перерозподілу навчального часу на користь самостійної роботи, а й перегляду закоренілих поглядів практично на всі організаційно-методичні основи навчальної роботи.

З'ясуємо перш за все, які види роботи включає в себе самостійна діяльність студента. Досягти її високої ефективності можна лише за умов виконання комплексу заходів, що включає: 1) чітке планування і нормування цієї роботи у сукупності з усіма іншими елементами навчання; 2) достатнє навчально-методичне забезпечення; 3) створення необхідних матеріально-технічних умов; 4) надання допомоги і контроль.

Велике значення при організації самостійної роботи студентів має методичне забезпечення. Воно повинно включати в себе спеціальне завдання кожному студентові; список літератури; графік виконання роботи; графік контролю роботи; методичні вказівки щодо змісту й організації самостійної роботи студентів.

Мета такого сучасного методичного забезпечення складається з того, що студенту треба допомогти опанувати методи самостійного засвоєння навчального і позанавчального матеріалу, навички пошуку нових, більш глибоких, знань і потребу в їх систематичному поповненні, оволодіти культурою розумової праці, орієнтуватися в потоці наукової інформації. Якість навчання і методичного забезпечення самостійної роботи студентів тісно пов'язані між собою.

У педагогіці виділяються чотири рівні самостійної діяльності студента:

1. Копіювальні дії студента за заданим зразком. Це ще не сама самостійна робота, а лише підготовка до неї.

2. Репродуктивна діяльність по відтворенню інформації.

3. Продуктивна діяльність самостійного використання знань для вирішення завдань, що виходять за рамки зразка.

4. Самостійна діяльність по використанню знань для розв'язання нових, неординарних задач.

Оцінюючи рівень можливостей студентів працювати самостійно, організовуючи цю роботу, розробляючи завдання для цієї роботи, ми повинні враховувати різні рівні умінь студентів щодо такої праці.

Моделюючий рівень. Студенти вміють визначати стратегію виконання завдання, здійснити вибір необхідних засобів його реалізації, застосувати логічні прийоми мислення (аналіз, синтез, аналогія) на творчому рівні, виділяючи головне в текстах наукової та навчальної літератури, встановлювати суттєві зв'язки між явищами, об'єктами, що вивчаються.

Конструктивний рівень. Студенти мають певні труднощі при визначенні мети і стратегії виконання завдання, вони не можуть витримати логіку побудови визначеної теми, не вміють виділити головне, суттєве.

Репродуктивний метод. У студентів є обмеженість у визначенні стратегії і тактики виконання запропонованого завдання. В їх роботі висновки, пропозиції, як правило, відсутні. Обмеженість арсеналу форми і методів виконання роботи. Схильність до копіювальних дій у виконанні завдання.

Самостійна робота як складова частина навчання має всі атрибути, ознаки та властивості загального феномену людської діяльності: мотиваційні (ідеал, мотиви, інтереси); орієнтаційні (механізм визначення мети, планування та прогнозування діяльності); операційні (задатки, здібності, обдарованість, талант, уміння, навички); енергетичні (увага, воля, емоційний фон діяльності) та оцінка результативності дій.

Дуже важлива обґрунтована мотивація самостійної роботи студента. Не диплом визначає якість фахівця, а розуміння того, що знання йому потрібні для того, щоб уміти на практиці знайти найбільш досконале рішення будь-якої проблеми. Самостійність повинна стати характерною рисою особистості і роль викладача в тому, щоб створити умови для пробудження студента до самостійної роботи.

Важливе значення має зміст самостійної роботи студентів. Задача методичних матеріалів, що визначають її зміст, орієнтувати студентів не на запам'ятовування положень чи цитат, не на просту репродукцію знань, а на придбання навичок логічного мислення, дискусії, доведення й альтернативності суджень, вмінь відстоювати і обґрунтовувати свою точку зору.

І тому в змісті методичних посібників має бути місце для пошукових і проблемних питань, питань для творчого обговорення, для ситуаційних завдань, для нестандартних ситуацій, одним словом для всього того, що вимагає думати, шукати самостійних відповідей.

Необхідно керуватися чіткими методичними підходами до організації і до планування самостійної роботи студентів, визначити мету і завдання, які стоять перед викладачем, що організовує роботу студентів і розробляє її методичне забезпечення.

Плануючи самостійну роботу студентів та розробляючи методики її організації, необхідно обов’язково враховувати той перелік умінь і знань, який передбачається освітньо-кваліфікаційною характеристикою спеціаліста.

І кожен викладач повинен виходити з місця і ролі своєї дисципліни у формуванні цих умінь і знань у студента і відповідно враховувати це в усіх формах навчального процесу.

У плануванні самостійної роботи студентів повинна враховуватись, з одного боку, та її частина, яка виконується студентами на основі вже отриманих методичних вказівок викладача на лекціях, семінарах та консультаціях, з другого - що виконується без безпосередньої допомоги викладача, через особисту ініціативу студента шляхом самоосвіти в рамках чи зверх навчальної програми.

Необхідно особливу увагу звернути на контроль за самостійною роботою студентів. Як і будь-яка інша студентська діяльність, ця форма буде лише тоді активно й ефективно працювати, коли студент буде знати кінцеву мету своєї самостійної діяльності, буде знати, що вона контролюється, об'єктивно оцінюється і принесе йому відчутний результат. І тому (чи це пошук відповіді на проблемне питання, чи підготовлений за вашим завданням реферат, чи історіографічний аналіз літератури або курсова чи дипломна робота) всі ці форми самостійної діяльності студента потребують вашої уваги й об'єктивної оцінки.

Важливою ланкою у плануванні самостійної роботи студентів виступає поточний контроль. Формами йото є колоквіуми, індивідуальні та групові співбесіди, контроль за допомогою ТЗН, контрольні роботи тощо.

Поточний контроль дисциплінує, спонукає студента до систематичної роботи, сприяє розвитку здібностей до самоконтролю та самоосвіти.

Планування самостійної роботи включає також самоконтроль за своїми знаннями, котрий здійснюється індивідуально, з допомогою колег-студентів та на комп'ютері.

Комп'ютерний контроль повинен мати методичне забезпечення, яке створюється викладачем (тест, завдання, відповіді, література тощо).

Перевірка знань за допомогою комп'ютера допомагає студенту виявити прогалини у знаннях, зрозуміти, яку літературу ще додатково треба вивчити, на коло яких проблем звернути особливу увагу.

Таким чином, не викликає сумніву той факт, що самостійна робота студентів має стати основною формою навчання, особливо у вищій школі, оскільки вона прищеплює студентам необхідне вміння навчатися, сприяє формуванню високої культури розумової праці.

Зміст самостійної роботи має відрізнятися своєю духовно-гуманістичною та демократичною спрямованістю, а також проблемно-дискусійними методами навчання.

Сьогодні ми сміливо вводимо до навчального процесу ділові, рольові ігри, проблемні ситуації, що мають кілька варіантів розв'язання, з яких студенти самостійно і гідно мають вийти, знайти рішення.

Особливу групу складають навчально-дослідні завдання студентам, пов'язані з пошуково-експериментальною самостійною роботою. Вони повинні вміти формулювати проблеми і їх розкривати, складати історіографію питання, вміти аналізувати точки зору різних авторів тощо.

Так ми формуємо культуру професіоналізму, культуру творчості, культуру мови і вміння викласти свої думки. Так ми виховуємо фахівця, що буде відповідати вимогам сьогодення. Ми повинні виходити з того, що гуманна педагогіка йде до своєї мети, спираючись на можливості людини, на її потенціал, а не на авторитет влади над нею.

Люди ще за часів Канта знаходили розумний спосіб навчання; навчати не думок, а думати.

Відомо, що розвиток і освіта не даються і не повідомляються, вони здобуваються тільки власною діяльністю, своїми силами, своїм напруженням. Саме ці критерії повинні бути покладені в основу, коли ми шукаємо шляхи, форми і методику активізації самостійної роботи студентів.

Шляхи і методи активізації самостійної роботи студентів - це питання дуже важливе для організації навчального процесу у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини "Україна". І це зумовлено тим, що університет розгортає не тільки денну і заочну форми навчання, але й дистанційну. А ця форма базується на самостійному вивченні дисциплін за індивідуальним графіком. Тому методики організації самостійної роботи студента вимагають і від викладача, і від студента нових умінь і навичок співтворчості.

 

Газета «Університет «Україна», № 6, 2000

автор: Павленко В.Б., кандидат історичних наук, доцент

видання: Газета «Університет «Україна», № 6, 2000, час видання: 2000


25/02/2010