НЕБЕСНА СОТНЯ: РОКОВИНИ
Ось уже рік минув. Минув рік від тих страшних подій, коли у Кращий світ відійшла Небесна сотня…
…Ой, як ж мені, синку, не жаль?
Як же мені, синку, не жаль?
Ти на моїм серцю лежав,
Ти на моїм серцю лежав…
– співається у лемківській народній пісні «Пливе кача», яка стала реквіємом за Небесною сотнею…
МАМОЧКО,
ВИБАЧ ЗА ЧОРНУ ХУСТИНУ,
ЗА ТЕ, ЩО ВІДНИНІ БУДЕШ САМА.
ТЕБЕ Я ЛЮБЛЮ. І ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ.
ВОНА, ЯК І ТИ, БУЛА В МЕНЕ ОДНА...
Сотні матерів, дружин, сестер, подруг, доньок змушені були одягнути чорні хустини… Україна втратила багатьох своїх кращих синів. Серед них, на жаль, і студенти та випускники Університету «Україна».
Василь МОЙСЕЙ – студент 4-го курсу Луцького інституту розвитку людини Університету «Україна», спеціальність «Фізична реабілітація». Мав 22 роки. Проживав у Волинській області. Приїхав у Київ у ніч із 18 на 19 лютого. Вранці 20 лютого Василь отримав кульове поранення в грудну клітину, його не врятував навіть бронежилет…
Сергій БАЙДОВСЬКИЙ – закінчив у 2012 році Луцький інститут розвитку людини Університету «Україна» за спеціальністю «Програмне забезпечення систем». Народився 21 серпня 1990 року, жив у Нововолинську (Волинська обл.), був працівником магістрального нафтопроводу «Дружба»…
ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЯМ!
Уся студентська і викладацька родина Університету «Україна» була вражена цими подіями та героїзмом воїнів Небесної сотні.
КРАХ ЧИ ВІДРОДЖЕННЯ???...
Мовчу, хоча думок багато. Плачу, але сліз чомусь немає. Дивлюся телевізор – Майдан. Читаю газету – Майдан. У небі − Майдан…
У снах − Майдан… І навіки у серці…
Це вже не центр столиці Європи. Не той Київ. Чужий Київ. Це спотворене обличчя світу. Це криваві руки Всесвіту… Це біль, це СМЕРТЬ.
Щось забагато злощасних «це»…
Україна молода. Усе ще попереду. Українці будуть щасливі, але в пам’яті Майдан буде іншим: із вогнем, із криком, зі смертю…
Українці! Ми підкорили вічність! Ми увійшли в історію на тисячоліття! А варто було? Варто віддати життя за майбутнє? Варто! Так, варто!
Я не обмовилася. За нас віддали життя
Герої нашої Батьківщини.
Для них Україна була важливішою за життя.
По-іншому вони б не змогли, повірте.
СЛАВА ГЕРОЯМ!!!
Проте вони з нами. Ми разом.
Ми ж бо − УКРАЇНЦІ!
СЛАВА УКРАЇНІ!
– пише Олена МАЧУЛЬСЬКА, наша колишня студентка. І з цими словами важко не погодитися….
І хто ж знав, що Небесна сотня буде поповнюватися новими бійцями? Поки Україна оговтувалася від трагедії, росіяни, наші колишні «брати» (а чи були вони ними???) віроломно напали на нас. Спочатку – Крим, тепер – Донбас. Донбас стікає кров’ю, кровоточать і наші серця…
ГОЛОСІННЯ
На кладовищі сьогодні ховали солдата.
Мерзла земля аж рясніла від свіжих могил…
Я ще ніколи не чув, щоб так плакала мати,
Зовсім слабка, наче пташка, що вибилась з сил.
Двоє бійців попід руки нещасну тримали,
Щоб ненароком не впала до ями вона,
Як голосила вона!
Наче пісню співала!
Тільки та пісня була неймовірно сумна…
- Рідний синочку, журавлику ти мій рідненький,
Що ж так ранесенько крилечка склав ти свої?
Як же ж без тебе на світі цім житиме ненька,
Хто ж тепер, синку мій, очі закриє мої?!
Ой, як же сонечко лагідно сяє сьогодні,
Глянь, мій синочку, яка в небесах чистота,
Що ж твої рученьки, синку, тверді і холодні,
Ой, та чому ж такі сині й холодні вуста!
Ой, як би ж знала я, синку, що прийде це лихо,
Краще б я зовсім на світ не родила тебе!
Синку мій рідний, моя ти останняя втіхо,
Сонечко ж сяє і небо ж таке голубе…
Боже, за віщо моїм землякам це нещастя?!
Котре століття нас мучить цей «братній» народ!
Котре століття кладемо ми в землю найкращих
Без монументів, без пафосу і позолот…
Довго ще мати, мов чаєчка та, голосила.
А побратими мовчали лише віддаля.
Грянув салют і – труну опустили в могилу,
І над героєм навіки зімкнулась земля…
Господи, дай же нам мужності, дай же нам сили,
Щоб не зламали наш дух ці страждання страшні,
Щоб матері так знедолено не голосили,
Кращих синів загубивши в цій підлій війні.
Цей зворушливий вірш Анатолія Матвійчука ліпше за будь-які слова описує все те, що відчуває зараз Україна.
Сьогодні поминаємо Небесну сотню і Небесні батальйони… Ми їх згадуємо і сподіваємося, що попереду – перемога над Путіним і його бандою. Сподіваємося і – робимо все, що потрібно і можемо!