Лишень про Тебе

Лишень про Тебе

 

Лишень про Тебе всі мої думки,

Мені нікого іншого не треба,

І в пам’яті всі зустрічі п’янкі,

Коли у свідках були зорі в небі.

 

А місяць наше сторожив кохання,

Та ми його чомусь не вберегли,

Тому й гірка настала мить прощання,

В життя моє порожні дні прийшли.

 

Хоч рук Твоїх я чую ще тепло,

Й приходиш Ти у сни мої дівочі,

Тому я вірю, що б там не було,

У Твої дуже мрійні й карі очі.

 

Невже я помиляюсь знов і знов,

Що сподіваюся Тебе зустріти?

Із серця важко викинуть любов,

Не знаю, як без неї далі жити.

 

Що ж: іншу можеш Ти зустріть,

Хоч досі в це і вірю, і не вірю,

Непросто дуже навіть уявить:

-           Вона така ж і віддана, і щира?

 

Знов ніч вступає у свої права

І знов не можу довго я заснути,

Хай полетять і почуття, й слова,

Щоб зміг Ти їх збагнути і відчути.

 

Валерія Черняєва,

студентка І курсу

Інституту філології і масових комунікацій

Газета «Університет «Україна» №7-8 2012

автор: Валерія Черняєва, студентка І курсу Інституту філології і масових комунікацій

видання: Газета «Університет «Україна» №7-8 2012, час видання: 2012


22/10/2012