Закохано дивлюся в твої очі

 

 

Закохано дивлюся в твої очі

 

 

 

Закохано дивлюся в твої очі,

У їхню даль безмежно-голубу,

І спогади недоспаної ночі

Шукаю в них, як істину святу.

 

Пробуджені від спокою зізнання,

Омріяні у снах прості слова

І подихом збентежене світання,

І серце, що з тобою ожива.

 

Коли тебе немає — в серці туга,

В очах самотні відблиски роси.

Ти — моя щемна, зболена недуга,

Та намагаюсь біль цей зберегти.

 

Бо ж голос твій загоїть усі рани,

Напоїть насолодою ночей.

Лиш душу збережи ти від омани,

Не відвернись від погляду очей!

 

Не відречись від сказаного слова,

І взятої руки не відпусти,

І не спали у запалі розмови

Тобою ж зібрані й заквітчані мости!

 

Ловлю твій подих ніжний на світанні,

І завмира цілунок на вустах.

Гублю себе й знаходжу у зізнаннях,

І розквітаю у твоїх руках.

 

Закохано дивлюся в твої очі,

У їхню даль безмежно-голубу,

І спогади недоспаної ночі

Шукаю в них, як істину святу.

 

Альона Загребельна,

газета «Університет «Україна», № 334, 6.04.2010 р.

 

автор: Альона Загребельна

видання: газета «Університет «Україна», № 334, 6.04.2010 р., час видання: 2010


06/04/2010