Пора кохання

Пора кохання

У твоє волосся промінь заплету,
Що із небосхилу розгорівся яро,
І перо жар-птиці прямо на льоту
Я тобі спіймаю днем стожарим.

Довго будуть грати сиві кобзарі,
Аж пашіти стануть струни на бандурах.
Нам земля єдина у ясній зорі
Розтопила холоди похмурі.

Веселкова далеч сповнена чудес,
А у тебе очі пломенять коханням.
З гір несу для тебе диво-едельвейс –
Ніжний символ нашого стрічання.

Недарма я зими люті пережив,
Щоби відступили днини снігопаду.
Поле і долину квітами укрив,
Солов’їні дарував рулади.

У моїх дарунках світ тобі сія,
В ньому розлилася таїна крилата.
Ой, яка ж пречиста молодість моя,
Час натхненний вірити й кохати.

Юрій Тітов

автор: Юрій Тітов

час видання: 2014


25/02/2014