Університет «Україна» − це крок до щасливого майбутнього!

Університет «Україна» − це крок до щасливого майбутнього!

(есе)

 

ХАЛАЄВСЬКА Вікторія,

студентка 2 курсу Інституту філології та масових комунікацій

Університету «Україна», м. Київ, спеціальність «Журналістика»

 

Усі великі відкриття починаються з маленького та невпевненого кроку, який ми робимо назустріч своїй мрії, не дивлячись на перепони. На початку серпня в один із тих сумних, залитих дощем днів, я несла подавати документи в новий, невідомий мені світ Університету «Україна». Цей вибір був остаточний, і шляху назад уже не було, і ці думки пригнічували і без того сумний настрій. Зізнаюся, що мріяла я про інше, але суворі реалії життя змусили опуститися на землю та скерувати свою долю власноруч. Скерувала я її в бік Університету «Україна». Що ж, звучить непогано, подумала я, напередодні прочитавши та вивчивши про цей виш усе від «А» до «Я».

Цього року я переступила поріг улюбленого університету вже другокурсницею. Навколо вже знайомі пейзажі, друзі, усе навколо дуже рідне, а всередині мене переповнюють теплі почуття: я повернулася додому!

Дивлячись на цьогорічних першокурсників, я їм трішки заздрю, адже попереду у них стільки цікавого. Згадую себе рік тому, як першого вересня я зробила крок назустріч дорослому життю. Перший рік в університеті закарбувався у моїй пам’яті як дуже насичений та яскравий. Це був період, коли цікавило все, і саме тоді я почала жити життям, яким уже давно мріяла жити! В університеті я поринула з головою у світ журналістики, зробила крок назустріч своїй мрії. Для мене, як і для багатьох студентів та викладачів нашого внз, Університет «Україна» − це не просто навчальний заклад, а велика родина, де всі підтримують одне одного, допомагають вирішувати проблеми, дарують натхнення та дають необхідні знання. У нашій великій сім’ї я познайомилась із багатьма цікавими людьми, деякі з них стали справжніми друзями.

Дні в університеті йшли з неймовірою швидкістю, і одного разу на парах з української мови нам запропонували взяти участь у конкурсі. Із необхідного для участі − актуальний та якісний текст. Це завдання по суті обраної нами професії не було складним, але, насправді, не все так просто, як здавалося на перший погляд. Темою мого тексту була сучасна українська мова, декілька разів я його перероблювала, вдосконалювала, відточувала кожне слово, щоб воно було стовідсотково влучним і доречним, адже йдеться про МОВУ. Саме в той час було підписано закон про другу державну, і ця тема була як ніколи актуальною та болючою одночасно.

Пройшовши складний шлях від мук творчості до очікування результатів, я тримаю в руках невеличку синю книжечку, і десь усередині неї є моє прізвище та мій текст. Мій текст прочитають інші люди, хтось його схвалить, киваючи головою, а хтось, навпаки, розкритикує і перегорне сторінку, так і не дочитавши. Потрібно звикати! Але якщо текст надруковано, – отже, не все так погано! Отже, не дарма всі ті безсонні ночі, творчі конкурси та мрія, якою я жила багато років поспіль.

Університет «Україна» став для мене стартом, він навчив мене та вказав вірний шлях; у його стінах я маю змогу виявити себе, я спілкуюся з людьми.

Ще не знаю, що дасть мені університет по його закінченню, але я впевнена, що у мене залишаться вірні друзі, багаж знать та неймовірна кількість приємних спогадів про студентське життя.

Я упевнена, що Університет «Україна» − це правильний вибір і крок до щасливого майбутнього!

автор: Халаєвська Вікторія, студентка 2 курсу Інституту філології та масових комунікацій Університету «Україна», м. Київ, спеціальність «Журналістика»

час видання: 2014


27/01/2014