Село, колиска калинова

                                                СЕЛО, КОЛИСКА КАЛИНОВА

Юля Макаєва,

студентка 1 курсу спеціальності «Журналістика»

ІФМК Університету «Україна», м. Київ

 

Село моє , колиска калинова,

Окраєць теплий хліба на столі.

І повертаюсь я до тебе знов і знову,

І місця кращого не знаю на землі.

СУХОЛУЧЧЯ – край мій рідний!

Він багатий і привітний.

В гаю соловей співає,

Вітер на сопілці грає.

Грають хвилі на просторі,

Чисте небо, ясні зорі.

Все таке до болю рідне,

І знайоме і привітне…

А колись Дніпро ревучий

Обіймав високі кручі,

Напував луги зелені,

Жили тут красені олені.

Раніш тут люди не жили,

Буяли травами луги,

Мов в казці, все навкруг цвіло,

Та це давним-давно було…

А там, де річечка маленька,

Де майже не було води,

Там заснували Сухолуччя,

Яке стоятиме віки!

Його війна не зруйнувала,

Хоч і багато полягло

Тих хлопців, що життя віддали,

Хоча й не рідне їм село.

Горять зірками обеліски,

Під ними сплять чужі сини…

А ми приносимо їм квіти,

Бо стали рідні нам вони!

Бо тут живуть щасливі люди

І доброту несуть повсюди.

Вас щиро можуть привітати

У кожній Сухолуцькій хаті.

Моє село цвіте, як квітка,

Висить калини рясна вітка.

Мов вартові, стоять тополі,

Гуляє вітер тут по полі.

Летять в чужі краї лелеки

Та по весні вертаються назад.

І як би не закинуло життя далеко,

Нас манить світло материнських хат.

Ліси могучі, чисте, чисте небо,

Яскраве сонечка тепло.

Село, колиска калинова,

Ріднішим стало, ніж було.

Ніщо оселю не замінить,

Ніякі села чи міста.

Село не можна не любити,

Бо тут пролинули літа.

Дитинства більш не повернути,

Але село завжди для нас

Найкраще, що могло би бути,

Ми в гості просимо до нас!!!!!

автор: Юля Макаєва, студентка 1 курсу спеціальності «Журналістика» ІФМК Університету «Україна», м. Київ

час видання: 2012


11/12/2012