Колос

Колос

На спині у неба мандрують хмаринки,

Лежать безтурботно і тихо, мов сплять,

І небо, зрізаючи з сонця скоринки,

Вкладає їх в колос – аби не зімять.

 

А той, на безобрійно-вільному полі,

У себе вбирає свободи безкрай,

І ось вже попадали зерна поволі –

І стіл наш вінчає новий Коровай.

 

Вклонімося ж людям, що хліб нам дарують,

Бо у хліборобів не праця – а бій!

І запах, що з малку над полем парує,

Завжди нам нагадує дім рідний свій.

 

Білоус Андрій,

студент 4 курсу Факультету правознавства

Сумської філії Університету “Україна”

автор: Білоус Андрій, студент 4 курсу Факультету правознавства Сумської філії Університету “Україна”

час видання: 2010


17/03/2010