Тихесенько стіка свічковий віск…

Тихесенько стіка свічковий віск…

 

Тихесенько стіка свічковий віск
Слізьми жовтогарячими до низу…
Ти зупинись, мій друже, зупинись…
Згадай синів, що в небо вознеслися.

 

Ти їх облич в собі не затумань,
І не закресли всіх імен звитяжних.
Неначе у хвилину сповідань
Про них хай пам’ять над землею ляже.

 

Тихесенько…
Тихенько помовчи…
Не дай байдужим свічку загасити.
Кричать над Україною сичі,
Але наш Дух нікому не убити.

 

Перед очима молодечий цвіт,
Якому б ще цвісти безперестану.
Як пробирає цей скорботний слід,
Важка печаль повисла над Майданом.

 

Свічково ніч в мовчанні потопа…
Пломіння тихе німоту залило…
Безмовним болем час нічний пропах,
Та нас ця чорна мла не похилила.

 

Тихесенько спада свічковий віск,
І поруч нас Всевишнього присутність.
А в небо журавлями вознеслись,
Мов янголи, герої незабутні.

 

20 лютого 2016 р.
Юрій Тітов

автор: Юрій Тітов

час видання: 2016


08/03/2016