Володимир Івасюк
Яскряться дні, приходять ночі,
А він за обрії пішов.
Лиш не спинилася пророчо
Пісень його гаряча кров.
Красивий леґінь, птах міжгірний,
Стократ його палає юнь.
Співець краси, добра та віри, –
В нім стільки сонячних відлунь.
Буя його "Червона рута",
Тече злотавий "Водограй",
І обминає серце смуток,
Летять пісні за небокрай.
Карпати сині розшумілись,
Весна із літом обнялись,
А він, як сокіл сизокрилий,
Торка крилом блакитну вись.
Коралями розсипав ноти,
Немов веселку, спів лишив.
Його душа – усім щедрота –
Для всіх ріка без берегів.
Зоряться співані простори,
Зліта відлунням пісні звук.
Погляньте, йде в далекі гори
Наш Володимир Івасюк.
Долини, небом оповиті,
Він підійнявся на Парнас.
В сяйливих днях, в ряснім зацвітті,
Хай пісня буде поміж нас.
Юрій Тітов
автор: Юрій Тітов
час видання: 2015
11/03/2015
- Рубрики
- Усі
- Вірші про кохання
- Громадянська позиція
- Гумор
- Духовність
- Есе
- Збірки поезії
- Лірика
- Мудрість століть
- Патріотична поезія
- Переклади
- Проза
- Спогади
- Університету "Україна" присвячується