Торкає небо віри білий птах

 

Надіємось…
Чекаємо з мольбою
Той час, коли злочинства відійдуть.
Але війна лишається – війною,
І їй імення інше не дадуть.

 

Як рветься серце –
Материнське серце.
Немає світла і немає змін.
Вже плавляться шалено дні від герців,
І всюди лине поминальний дзвін.

 

Волають люди –
Просвітку ні троньки.
Мінорно чути з неба вокаліз.
Чому ти ходиш по землі, війнонько?
Чому душа щомиті повна сліз?

 

Так важко в цьому відповідь шукати,
Але народ молінням наближа
Оту хвилину, де минуть набати,
І цій війні прийде своя межа.

 

Не кинута країна на поталу,
І на огненних наших рубежах,
Щоб струни всіх надій не обірвались,
Торкає небо віри білий птах.

 

Юрій Тітов

автор: Юрій Тітов

час видання: 2014


19/12/2014