Без назви

Без назви

 

Не знаю, як назвать це “перемир’я”…
А може назву ви самі дасте?
Не легшає.
Навкруг одне зневір’я.
Коли ж коріння миру проросте?


Коли ж це буде?
Кожен день – летальність.
Землі стражденній сліз не вистача.
Мольба злітає у куточки дальні,
І котра вже запалена свіча.


І знов бої, руйнації, безчинства,
Обвугленість, насилля, кров і лють.
Зашкалюють гріховність і злочинство,
Той самий недруг,
Ті ж кати снують.


Хіба так перемир’я виглядає?
А це, на жаль, продовження війни.
Народ мій знову пекло відчуває,
Що навіть спокій не приходить в сни.


Не треба назв – невірних, помилкових.
За мирне “Завтра” молимось щомить.
Ридає серце, не втрача любові,
І кожне слово зранено щемить.

 

12 жовтня 2014 р.
Юрій Тітов

автор: Юрій Тітов

час видання: 2014


25/10/2014