Шлях українця

Шлях українця

 

До Тараса у Канів, до Лесі в Колодяжне,
Зруйнувавши неправди важезне тавро,
Їду я крізь часи буреломні, стривожені,
І шумить предковічно старезний Дніпро.

 

В Нагуєвичі славні, де силою мужності
Розпочав власний шлях до мети Каменяр,
Лину я вільним словом – вогненною ружею, –
Щоб покласти себе на духовний вівтар.

 

Українці мої! Вчуйте поклик історії,
Ви віддайте пророкам пошани свої.
Ми – народ голосний із могутньою волею,
А не кинуті часом пусті кураї.

 

Знову стогне Дніпро рідним батьківським голосом,
А сльоза калинова до серця тече,
І тоді моє слово вростається колосом
У грядуще майбутнє, що душу пече.

 

До найменшої грудочки я доторкаюся,
Умиваюсь росою на тлі правіків,
Бо дорога моя неозоро встеляється
Аж до самих висот дорогих прабатьків.

 

Юрій Тітов

автор: Юрій Тітов

час видання: 2014


17/07/2014