І знов у мене серце заболіло…

І знов у мене серце заболіло…

І знов у мене серце заболіло
Та так, що неможливо передать.
Війна триває.
Господи, помилуй!
Людей вбивають.
Боженько, зарадь!

І знов у мене серце застогнало
Так сильно, що рядком не оповім.
Нас добиває ця лиха навала,
А ми і досі, як один, стоїм.

Мовчати можна…
Та скажіть на милість,
Де взяти сили для мовчань таких?
У мирний час усе забагряніло
Людською кров’ю від знущань страшних.

І я пишу!
І я кричу у вірші!
Інакшим бути – просто не просіть.
Гостріший погляд – мислення гостріше,
Чутливий нерв уже не відболить.

До смерті ми за волю боремося.
Дивися, світе!
Отака ціна.
Гаркавий вітер в’ївся у волосся,
І загляда у вічі сатана.

Хай навіть так.
Лиш не спіши радіти,
Криваве плем’я – підле до кісток!
Настане день.
Ти будеш теж платити
За свій убивчий, сатанинський крок.

Неначе серце в мене розірвалось,
Але молитва не спинилась в нім.
Зболілим віршем крізь усі навали
З народом залишаюся своїм!

19 лютого 2014 р.

Юрій Тітов

автор: Юрій Тітов

час видання: 2014


19/02/2014