Студентський цвіт

Студентський цвіт 

 

Студентський цвіт розквітнути хотів,
Коли зима мела над головами.
Вони ішли у пащі ворогів
В нелегку путь, застелену снігами.

 

Не думали про втечі та жахи,
Були стійкі перед початком бою.
Вглядалися у прояви лихі
Холодною і мертвою добою.

А банда підступала, як мана,
Як дія невимовної отрути.
Двобою покотилася стіна,
І застогнали од волання Крути.

Було криваво аж до гостроти,
Вогненно, мов у пеклі неминучім.
Земля благала: "Боже, захисти
Цю молодь невідступну та рішучу".

Та бій тривав в січневу заметіль,
Не замовкало кодло Муравйове.
Усе вогнем кипіло звідусіль
Над холодом непроханим зимовим.

 

Не покорившись злобним ворогам
Краплини крові молодо упали.
Двобій нерівний не забути нам,
Де юнаки Вітчизну захищали.

 

Аскольдова могила. Тиша. Сніг.
Жебрачка-пам’ять свічку засвітила.
О, скільки їх, невинних молодих,
Оті часи безправно загубили.

Та нам іще доноситься з років
Відлуння над білявими стежками:
"Студентський цвіт розквітнути хотів
Такими вогняними пелюстками".

Юрій Тітов 

автор: Юрій Тітов

час видання: 2014


04/02/2014