Золотими свічками

Не думай про зле, не чекай бід наступних,
Себе у ваганнях не рви.
Крізь смертної тьми неминучу підступність
Свій подих знаменням назви.

Налий Божу волю у кожну клітину,
Каміння непевності скинь.
Дадуть тобі сил заповіти родинні
Та сонця жива височінь.

Якщо й доведеться від болю заклякнуть –
Усе до останку стерпи.
Всіляку трагічність, скорботу всіляку
Надіями знов окропи.

Твій погляд тремтить. Очі дивляться в темінь.
Вдаряє у спину мана.
Але ти живий із Господнім іменням –
Зникає химери стіна.

Розкриються двері, впадуть перешкоди,
Акорди дзвінкі зазвучать.
Ти станеш урівень із власним народом,
Який не повинен вмирать.

Засій же поля доброти пшеницями,
Любов’ю своєю полий.
Хай доля горить золотими свічками,
Хай день не минає палкий!

автор: Юрій Тітов

час видання: 2014


22/01/2014