Мова

 

МОВА

О мово моя, душа голосна України!

Ти — матері пісня, ти — сонячний промінь вночі!

Невже ми забули, що ти в нас на світі єдина?

Невже проміняли те рідне, що в нашій крові?

А ми ж памятаєм, як пращури наші змагались,

Як юні життя віддавали свої

Всі ті, хто за мову горою стояли,

Поети її, політики, просто борці!

Згадаймо ж про сльози, про жертви й про втрати

Про царські укази й Валуєвський гнів,

Як слово вражало страшніш від гармати,

Згадаймо відважних Вкраїни синів!

О мова моя! Ти — серце дзвінке України.

О ріднеє слово! Ти річки життя джерело!

Ти перше, що в світі пізнала дитина,

О рідная мово! Душі життєдайне тепло.

Тож квітни на славу,

Зростай в кожнім серці,

Живи на устах і принось в світ тепло,

Бо зник би народ наш, мов річка в пустелі,

Якби тебе, мово, у нас не було!

 

 

Надія ШВЕЦЬ,

студентка І курсу гp. ВС-22

(спеціальність "Видавнича справа га редагування")

Газета «Університет «Україна», 2-3, 2003

автор: Надія Швець, студентка І курсу гp. ВС-22 (спеціальність "Видавнича справа га редагування")

видання: Газета «Університет «Україна», час видання: 2003


16/03/2010