Не бий!

Не бий!

 

Не бий! Не бий народ, бо гріх це непростимий!

Не бий братів – побитим будеш сам!

Провину ту не замаскуєш гримом,

Яка на осуд лишиться часам.

 

Не бий людей, що мають повне право

Із миром йти та волю захищать.

Не бий нікого – землю не скривавлюй,

Не дай нікому зболено страждать.

 

Не йди на людство карколомним військом,

Бо сам Господь не вибачить таке.

А може судний день твій дуже близько,

Як відповідь за скоєння лихе.

 

Багато Україна натерпілась,

Вдовино стогне, аж здриглася твердь.

Сьогодні це стогнання не спинилось

Та б’є на сполох – просить щиросердь.

 

У простір рідний болем неминучим

Злітає заклик між усіх завій:

Люби братів у мирності рішучій! –

Не бий народ! Не бий! Не бий! Не бий!

 

Доба повстанська плине за добою,

Щоб всі недолі в мужність перелить.

О, як душі не хочеться до болю

Плачів народних і кровопролить.

 

8 грудня 2013 р.

Юрій Тітов

автор: Юрій Тітов

час видання: 2013


19/12/2013