Романтичний інтер’єр 19 століття (твір-картина)

Романтичний інтер’єр 19 століття

(твір-картина)

 

Зайцева Вероніка,

студентка 3 курсу денної форми навчання

спеціальності «Дизайн» Інституту інженерних технологій

Університету «Україна», місто Київ

 

За вікном минав ранок, закутаний у пронизливий туман, який прийшов на зміну насиченим барвам темної, жахаючої ночі. Ще не зовсім оговталися квіти на підвіконні, вони сумно поглядають на тягучі морози та сувору зиму за вікном, застигли вони в чеканні сонячних променів та яскравої блакиті рідного неба. Легкі барви холодних кольорів відображають суворі, важкі замети, тим ще більше підкреслюючи романтичність і ніжність інтер’єру. І ранкове проміння, знаючи про тиху ніжність оселі, не турбує її, оминає ці стежки, вибираючи собі інші шляхи.

Дух романтизму поселився в цій оселі. До романтизму найближчою є поезія. На полицях у гостьовій кімнаті можна побачити книжки з духом революційної романтики, поезію молодого Олександра Пушкіна, Адама Міцкевича, Генріха Гейне і француза Віктора Гюго, а також романи на історичну тематику Вальтера Скотта. Вона насамперед просякнута глибокою індивідуальністю. Ця затишна кімната перебуває наче поза часом, бо можна спостерігати поєднання старого і нового водночас.

Меблі в цій оселі насамперед комфортні та м’які, сама основа виготовлена з дерева дорогих порід і оббита натуральною тканиною. Найголовнішим атрибутом інтер’єру вітальні, можна навіть сказати, емблемою домашнього вогнища, є камін. Його оздоблення складається з маленьких деталізованих частин, які, доповнюючи одна одну, демонструють творчу композицію.

Над серцем цієї вітальні знайшов собі притулок у розкішній рамі з пишним різьбленням витвір мистецтва Ежена Делакруа «Оголена на дивані». Чудово вписані в приміщення, додаючи йому більш природного тону, живі квіти у вазах та горщиках. Їх безліч: вони – і на підвіконні, і на підлозі у широченних вазонах, і на полицях. Вікна в цій оселі великі та довгі, мають маленькі перегородки, беруть свій початок від підлоги, а зверху трошки заокруглюються та виходять на простору мансарду з гарним краєвидом на фонтан. Підлога повністю вкрита дерев’яними дошками кольору слонової кістки, на стінах рівно розташовано декоративно опрацьовані підсвічники. Білі троянди доречно причаїлися на роялі, їхній аромат пронизує і зачаровує цю оселю, вони ніби в очікуванні мелодії, яка ось-ось має пролунати. Рояль цей має свою історію і своє призначення, бо перейшов нинішньому власнику у спадок із минулого століття. Його поверхню зайняли три невеличкі статуетки із фарфору із зображенням балерин. Зі стелі звисає кришталева люстра, яка додає пікантності цьому приміщенню.

Ззовні це – двоповерховий будинок 19 століття, прикрашений природними формами декору. Його прикрашають декоративні пілястри, дикий камінь, заокруглені форми отворів, зелені куточки, а також  величезні колони зі скульптурами грецьких богинь. Біля будинку розташований невеличкий парк, із вишукано оздобленим фонтаном, навколо нього розташовано декілька лавочок.

В опочивальню господаря цієї затишної оселі можна потрапити, якщо підійматися високими мармуровими сходами, оминати масивні вазочки та вазони, прикрашені мозаїчними візерунками та оздоблені декоративними елементами. Другий поверх теж може вразити великими апартаментами, пишними фасадами і загадковими розписами на стінах, де тихо причаївся комфорт і затишок. Саму опочивальню розташовано на другому поверсі, у віддаленому кінці коридору. До неї ми потрапляємо, розкриваючи обидві половинки дверей, і нашу увагу приковує легкий, вишуканий романтичний стиль. Велике різнобарвне панно прикрашає найбільшу стіну, його розлоге коріння бере початок з підлоги, і простягнулося до краєчків стелі. На цьому зображенні помічаємо обшитий золотими нитками, чарівний силует найзагадковішої пташки – жар-птиці. Вона поривом здіймається угору, кружляє навколо вечірнього міста, бачить сяйво зеленого місяця, по її крилах стікають зорі і капають у прозорі води озера. Але чудом цього витвору є те, що при денному освітленні його майже не видно, тільки помітні силуети візерунку на шпалерах із тканини, виконаних у рожево-блакитних тонах. А ось уночі, навпаки, вона чітко сяє і прикрашає кімнату, змінюючи свій колорит, залежно від насиченості барв за вікном. Підлога витримана в натуральних тонах – це паркет, який має світле забарвлення, як і широке підвіконня з масивними дерев’яними рамами. Під стелею знаходиться карниз, з якого звисають штори у квітковому орнаменті, дістаючись аж до підлоги. Стіни вгорі прикрашені бордюром, а внизу – дерев’яною декоративною панеллю, яка виконана в колірній гамі зі шпалерами. Біля підвіконня розташована метрова ваза, від неї віє старожитностями, а в ній асиметрично стирчать 47 пір’їнок павича. Якщо підійти ближче до головного акценту цієї кімнати, безперечно, це буде ліжко, поруч із яким розташувався нічний столик із висувним ящиком, його чотири ніжки граційно заокруглені, прикрашені декоративним різьбленням, на самому ліжку рівнесенькими рядками розташувалося 5 однакових шовкових подушок із квітковою вишивкою, вони перекликаються з настінним панно, що не дає про себе забути. Також біля ліжка по обидві сторони симетрично повішено абажурні світильники, оббиті дорогою тканиною, роблячи приміщення справді затишним і спокійним. Напівпрозора тканина звисає з-за округленого балдахіну, зокрема обвиває краї широкого ліжка, що складається з безлічі перин і прикрашене камінням, наче його нещодавно привезли з палацу королеви. По кутах ліжка височіють срібні колони, повиті золотими трояндами.

Кожна деталь цього інтер’єра, наче мозаїка, тісно прилягала одна до одної, якби хоча б одну частинку втратити, вже не відтворити композиції, задуманої автором. Але доля власника, мов душа забутого генія, не знаходить спокою в цій будівлі. Самотність його душі вже не була для нього чимось нестерпним, бо вона також мучила і зношувала його серце, як і раніше, ще в роки його дитинства. Тільки тоді це загартовувало його характер, пробуджуючи людські інстинкти. Він вважав, що раз і назавжди закрив двері до свого минулого, залишив всі спогади у Франції, де все розпочалося. Але ж ні, вони все ще нагадували про себе, ходячи брудними лапами по його свідомості. Завтра Ежену виповнюється тридцять років, за плечима великий вантаж життєвих подій, які в даний момент втратили свою актуальність. Він творець – його цікавлять власні душевні пориви, він цінує митті сьогодення, а минуле – то його смуток, його слабке місце.

Цю країну і цей будинок він обрав невипадково, таким чином він намагався зрозуміти жінку, яка своєю появою посунула його центр Всесвіту, яка забрала його серце і душу і міцно тримає під замком. Інтер’єр створений ним самим завдяки захопленню цією загадковою жіночою постаттю. В ньому помітні жіночі мотиви, бо ця жінка надихає його на найкращі творіння, вона для нього – більше, ніж муза, навіть більше, ніж легенда. Вікна в цій оселі – то її бездонні очі, прозорі штори – шовковисте волосся, книги на полицях – її невичерпні і глибокі думки, рояль – то її душа, а картина над каміном – то вона сама…

автор: Зайцева Вероніка, студентка 3 курсу денної форми навчання спеціальності «Дизайн» Інституту інженерних технологій Університету «Україна», місто Київ

час видання: 2012


11/12/2012