В один день мого життя

В один день мого життя

 Світ дав мені гідну і відому роль у житті – бути простою людиною. Моя справа робити все, що мені подобається. А мені подобається усміхатись, веселитись та бути вільною, незалежною особистістю.

Кожний із нас зустрічає багато проблем і один пік творчості. Ми губимось у закутках нашого життя, втікаємо від реальності та водночас шукаємо самих себе.

Життя. Життя – це щось неможливе, це щось таке, що ворушиться, це людська душа, яка відчуває щастя та страждання, врешті-решт, це – ми. Ми, молодь, повинні в нашому майбутньому берегти самих себе, працювати над собою, але ні в якому разі не втрачати сил у важкий нам момент.

Погані речі. Наші речі. Сьогодні зберемо їх у величезну валізу. Куди їхати ще не вирішено, головне – якнайдалі від самих нас. Ми поїдемо туди, де є дорожні знаки, котрі будуть вказувати вірний шлях. Поїдемо туди, де є море води. Закинемо свої саквояжі, які були переповнені нашими брудними вчинками та думками, у глибокий океан. В океан, що очистить нашу душу – душу, яка повинна витрачати сили на солодкі хвилини свого життя.

Крижана вода, мертва тиша неосяжності та холодний вітер – це все, що залишаємо разом із нашими минулими валізами…

 

 

Елла Довган,  

студентка групи ВС-11

спеціальності «Видавнича справа та редагування»

Івано-Франківської філії

автор: Елла Довган, студентка групи ВС-11 спеціальності «Видавнича справа та редагування» Івано-Франківської філії

час видання: 2011


03/06/2011