Підсніжник

Підсніжник

 

Зима... Лютують морози. Зійшлися в дикому танці віхола із заметіллю. Але радує те, що вже останній місяць зими. Закінчується період теплого одягу. Мабуть, зима й лютує через те, що влада її закінчується. Скоро буде відлига.

Задзвенять струмки, розтане крига на річках, заплачуть дахи будівель. Це буде, але трішки пізніше. А зараз лютує морозенко, гнівається, що залишилося йому вже мало часу для фарбування шибок, танців, підвладних йому, завірюх...

Природа поки що спить. Не спить лише він — маленький підсніжник. Він такий безпомічний і такий ніжний. Такий беззахисний і в той самий час такий сильний! Паросток життя пробивається через товстий шар снігу. Він — провісник приходу весни. Скільки б не намагався мороз знищити його, не виходить! Стоїть кволий і в снігу, і в завірюху. Він схожий на перше кохання, яке ніколи не забувається... Перше кохання, яке схоже на підсніжник... Після нього буде цвісти багато квітів, поля нарешті зазеленіють, гаї запахнуть весняною свіжістю. Але ми до кінця своїх днів будемо пам'ятати аромат першої квітки зимової весни, як аромат першого свого кохання...

 

Альона Загребельна,

газета «Університет «Україна», № 334, 6.04.2010 р.

автор: Альона Загребельна

видання: газета «Університет «Україна», № 334, 6.04.2010 р., час видання: 2010


06/04/2010