МОНОЛОГ ДУШІ

МОНОЛОГ ДУШІ

 

Я люблю дивитися на зорі, особливо тоді, коли мені самотньо на душі. І сьогодні вони такі яскраві, як мій біль. Я дивлюся на небо і хочу побачити свій шлях, свою стежину, де зможу знайти щастя та нову надію. Хочу забути своє «щасливе» минуле і без теперішнього потрапити у майбутнє.

Не можу зараз уявити, як пережити хвилини болю та страждання, як вранці прокинутися і радісно сказати «Доброго ранку», коли мій голос тремтить й очі зараз заповняться солоною водою. Як усміхатися людям, коли так хочеться заховати своє обличчя під подушкою і заснути, щоб скоротити години мук.

Нічого не можна розповісти рідним, не зможу бачити, як і вони страждатимуть. Хай думають, що у мене все добре і я – найщасливіша дівчина у цілому світі. Хай дивляться на мене зі спокоєм у серці. Тоді й мені буде спокійно за них. А друзі будуть мріяти про нашу подорож наступного літа, коли ми всі разом поїдемо на море та будемо шукати пригоди на наші голови. А мій любий… він нічого не повинен помітити, нічого не повинен запідозрити. Хай ні про що не здогадується, поки не настане та хвилина, коли обірветься наше кохання, і тоді мені доведеться його відпустити…, але як це зробити, аби не завдати болю… Коли це станеться, я не зможу покинути його, навіть, якщо світло тягнутиме мене довіку, не зможу залишити родину та друзів. Хто, крім мене, їздитиме з батьком на риболовлю, хто буде допомагати матері з її улюбленими домашніми квітами та підтримуватиме сестричку − молоду маму. Як мені їх покинути та залишити самих? Я не в змозі противитися долі, я не в змозі виграти бій за майбутнє!

Я доживаю своє життя, свої години та хвилини. Із кожним подихом їх усе менше, а смерть усе ближче. І я маю зустріти цю гостю сама, тому що саме до мене вона йде. Я втрачу всіх рідних та близьких людей, я залишу їх, але не за моїм бажанням. Залишу, тому що така доля, таке життя. Натомість вони втратять мене. Я втрачу так багато людей, а вони тільки мене одну. Для них це не буде так помітно, для мене ж це і буде все життя.

Я не боюся того, що на мене чекає, я боюся бути втраченою…

 

Черняєва Лєрка

Щорічний літературний альманах «Горлиця» №3, 2015

автор: Черняєва Лєрка

видання: Щорічний літературний альманах «Горлиця» №3, 2015, час видання: 2016


19/03/2016