Помилка

Помилка

 

У душному переході метро страждав інвалід. Я стояв і дивувався: люди поспішали, зайняті своїми повсякденними клопотами, і тільки зрідка хтось підходив і кидав йому якусь мізерію. Чоловікові, звичайно, було потрібно більше – тепло, співчуття, розуміння, турбота…

Я спостерігав цю картину майже ДВІ ГОДИНИ. Вона була незмінною. (Коли будете переходити в метро на Хрещатику, можете його побачити. Він, певне, там сидить ще й досі).

Увечері я звернувся з докором до Бога:

-              Боже! Чому ТИ, Всемилостивий і Всемогутній, нічого не зробиш для поліпшення долі та страждань цієї людини? Хоч би хтось омив його рани. За що йому така кара? Чому ТИ не пошлеш янгола йому на поміч?

Всевишній мовчав. А я тоді не знав, що прийде день Справедливого суду і Бог мені відповість:

-              Я посилав ТЕБЕ, та ПОМИЛИВСЯ!..

 

Василь Клапій

(спеціально для «Університету «Україна»)

Газета «Університет «Україна», №12-13, 2007

автор: Василь Клапій

видання: Газета «Університет «Україна», час видання: 2007


16/03/2010