Очима сестри

ОЧИМА СЕСТРИ 

(поезія у прозі) 

 

Великая вещь – любовь (лат.)

 

Нині у тебе важливий день, сестричко… Той день, який чекає з нетерпінням кожна дівчинка, дівчина, жінка. Той день, про який ти мріяла змалку, читаючи казки мені на ніч! Той день, про який нам розповідали мама та бабусі на кухні, коли ми їли найсмачніші у світі пиріжки. Той день, який так швидко забрав у нас дитинство!

Ти зараз стоїш біля ікон і читаєш молитви. У тебе тремтять руки і ноги, а на обличчі мила і люба мені усмішка. Ти не чуєш, як плачуть батьки за дверима, дивлячись на твої дитячі світлини, як вони тремтячим тихим голосом говорять про твоє життя. Як швидко витирають мокрі очі, щоб ти нічого не помітила, коли вийдеш з кімнати.

Ось ти виходиш і йдеш до мене із прохання допомоги вбратися у весільну сукню. Я, звичайно, погоджуюся, і ми йдемо разом до кімнати. Я дивлюся на білосніжне плаття і згадую дитяче минуле. Як ми бавилися разом на вулиці, гралися у квача та у хованки! Я любила гратися у хованки, тому що ти знала, що я боюся залишитися сама і не знайти нікого, а особливо нестерпним було відчуття загубленості, тому ти завжди мені піддавалася і не ховалася далеко. А після ігор ми ходили до магазину, щоб купити цукерок зі смаком полуниці та трошки льодяників. Так, це було веселе дитинство, і воно дуже швидко закінчилося.

Я допомагаю одягати сукню і чую, як ти продовжуєш тихо молитися. Застібаю ґудзики, зав’язую бант та вирівнюю фату. Яка ж ти гарна, неначе та казкова принцеса! Як же я тебе люблю, і як тяжко мені, що ти йдеш, і ми більше не будемо разом, як у дитинстві і донині. Але я розумію, що ти кохаєш і є коханою, тому ти найщасливіша зараз у всьому світі. І я відпускаю тебе зі спокійною душею. Обіймаю міцно-міцно і цілую в обидві щічки.

Ти виходиш до батьків, і вони, ледь стримуючи сльози, так само обіймають тебе і кажуть, що дуже люблять! Мама гладить твої руки і згадує, як із маленькою тобою поверталася додому з пологового будинку, а тато згадує, якою ти була хитрою та розумною в дитинстві… А ти, сестричко, дякуєш їм за все, що вони зробили для тебе, і лунають слова любові до батьків та до мене!

І ось − дзвінок у двері…

Це за тобою прийшло нове життя!

 

ЧЕРНЯЄВА Валерія,

студентка 3 курсу Університету «Україна», спеціальність «Журналістика»

автор: ЧЕРНЯЄВА Валерія, студентка 3 курсу Університету «Україна», спеціальність «Журналістика»

видання: Літературний альманах "Горлиця" №2, 2014, час видання: 2015


01/02/2015