Лялька

ЛЯЛЬКА

(есе)

 

Усі думають, що я – тільки лялька, шмат пластмаси, у якої якщо і є щось чарівне, то це тільки очі та сукня. Усі мною милуються, дівчатка просять своїх мам придбати мене для їхніх забав, а потім через деякий час, коли мене розшматують на декілька частин, відправлять до смітника. Ось і все життя ляльки. Нас роблять, щоб ми розважали дітлахів та тішили око. Наче це наша місія.

Я дивлюся крізь вітрину кожного дня, усе, що я встигла побачити за невеликий проміжок часу, – це, як смішно кожного дня люди поспішають на роботу, студенти до університету, а діти до дитсадка, але завжди вони зупиняються біля мене, мабуть, щоб переконатися, чи на місці я, чи мене вже хтось придбав. І так увесь час, майже нічого нового. Але одного разу, коли якась бабуся висипала на землю насіння, я побачила пташок, їх було так багато і всі були чарівні, але головне – вільні.

Я ніколи не була вільною. Як тільки мене створили та одягли, то закували у коробці, і я тільки те й роблю, що чекаю на час, коли мене куплять. А ці птахи літають, де тільки захочуть і куди забажають. Як же я їм заздрю, як би мені хотілося зараз заплакати, але тоді у мене зіпсується макіяж, і мене не забажають купувати. Як би я хотіла порвати свою упаковку і вибігти на вулицю, до тих пташок, я б благала їх забрати мене звідси і полетіти з ними хоч на край світу… але у мене немає стільки сил, і я нічого не можу зробити.

Я почула, як залунав дзвоник крамниці і побачила людей, які йшли до мене. Ось і настав мій час. Мене купили батьки, які дуже люблять свою дитину, і я маю теж її любити, адже для цього мене і створили.

Але… я ніколи не перестану мріяти про політ із пташками.

 

ЧЕРНЯЄВА Валерія,

студентка 3 курсу Університету «Україна», спеціальність «Журналістика»

автор: ЧЕРНЯЄВА Валерія, студентка 3 курсу Університету «Україна», спеціальність «Журналістика»

видання: Літературний альманах "Горлиця" №2, 2014, час видання: 2015


01/02/2015