Зірочка бажання

Зірочка бажання 

(різдвяна казка)

 

ШАТСЬКИХ Юлія,

студентка 2 курсу Інституту філології та масових комунікацій

Університету «Україна», м. Київ,

спеціальність «Журналістика»

 

Був тихий передріздвяний вечір. На небі вже почали загорятися перші зірочки. Маленька дівчинка сиділа сама у своїй кімнаті і готувала листівку – подарунок для своєї матусі. Ах, як шкода, що вона була ще маленька і могла подарувати мамі тільки ось цю листівку! А якби вона була дорослою, змогла б вона подарувати мамі те, чого та найбільше потребувала. Змогла б, якби навіть лікар уже просто мовчки хитав головою.

Неньці більше всього на світі треба було здоров'я. Здоров'я, аби нарешті встати з ліжка, як минулого року, взявши її за руку, піти на прогулянку. Дівчинка пам'ятала, як вони всі разом із татом ліпили снігову бабу, як грали в сніжки, як весело сміялася мама! А зараз вона просто сумно посміхається і цілує її в чоло. Вона навітъ не може піднятися з ліжка, щоб підійти до вікна і побачити чудовий різдвяний снігопад. Такого прекрасного снігопаду на Різдво дівчинка ще ніколи не бачила. Білі пластівці снігу повільно пливуть у повітрі. Усе навколо – дерева, будинки, вулиця – здаються срібними у світлі ліхтарів.

Дівчинка подивилася на небо, на перші зірочки, іраптом їй у голову прийшла думка: сьогодні ж вечір напередодні Різдва! А це означає, що можна загадати бажання. Усі знають, що бажання, задумані на Різдво, збуваються. Потрібно тільки вибрати зірочку, загадати бажання і чекати. От тільки матуся не може навіть підійти до вікна. Ах, от би подарувати мамі таку зірочку, яка змогла б виконати її бажання! А Ганна точно знала, яке бажання загадала б мама: тільки вчора увечері вона питала маму про те, чого б та хотіла більше за все на світі. I матуся, звичайно, відповіла, що хотіла б знову бути здоровою.

Ганна відкрила вікно, підняла голову до неба, вибрала на ньому найкрасивішу зірочку і попросила: «3ірочко, моя мила зірочко, чи ти б не могла спуститися, будь ласка, вниз? Я вкладу тебе в листівку, яку я зробила для матусі! Я так хочу, щоб моя мама могла загадати бажання, а вона не може навіть встати і підійти до вікна!».

I тут сталося диво. Маленька золотиста зірочка стала спускатися все нижче і нижче, ось вона вже підлетіла зовсім близько до вікна. Ганна простягнула долоньку, і зірочка приземлилася на неї. Вона виблискувала, іскрилася і здавалася набагато яскравішою, ніж тоді, коли була нагорі, особливо на тлі сріблясто-білого снігу. «Спасибі, зірочко!», − вимовила дівчинка. Вона дуже обережно вклала зірочку в листівку і пішла в кімнату своєї матусі.

Ганна тихенько постукала у двері, потім заглянула і, побачивши, що мама ще не спить, зайшла в кімнату. «Мамочко, я прийшла побажати тобі щасливого Різдва і віддати подарунок. Він не простий, чарівний. Це маленька зірочка, але вона може виконати твоє бажання. Воно обов'язково збудеться!» Мама усміхнулася до Ганни і відкрила листівку. 3ірочка виблискувала і мінилася в напівтемній кімнаті. «Яка вона гарна! – вимовила мама. – Може, краще нехай вона виконає будь-яке твоє бажання?» – «Ні, мамочко, твоє бажання набагато важливіше. Та й у мене теж усього одне бажання. Я дуже-дуже хочу, щоб ти була здорова!», – відповіла дівчинка. «Спасибі, моя маленька, – посміхнулася мама. – Я теж дуже хочу одужати. Як думаєш, чи під силу таке нашій зірочці?». Потім вона подивилася на зірочку і знову усміхнулася. 3ірочка зблиснула ще раз і згасла. «Згасла!», – сумно сказала Ганна. «Але ж ми встигли загадати бажання, не переживай! – ласкаво промовила мама. – Ну, а тепер іди спати, вже пізно, завтра Різдво». Ганна поцілувала й обняла матусю, і пішла спати.

А вранці сталося чудо! Перше, що почула Ганна, коли прокинулася, був мамин сміх. Дівчинка не повірила своїм вухам. Вона схопилася з ліжка і, що є сил, побігла до маминої кімнати. Мама сиділа в ліжку, пила чай, розмовляла і сміялася, як і раніше. Поруч із нею стояли тато і лікар. Лікар знову мовчав і хитав головою. Але на цей раз він посміхався. «Мамі стало краще!» – вимовив тато і ніжно обійняв Ганну. «З Різдвом, мамочко, татусю, з Різдвом, дядьку лікарю! – радісно закричала дівчинка, обіймаючи маму. – 3ірочка, люба зірочка, вона виконала наше бажання! Я знала, що все буде добре!».

автор: Шатських Юлія, студентка 2 курсу Інституту філології та масових комунікацій Університету «Україна», м. Київ, спеціальність «Журналістика»

час видання: 2014


27/01/2014