Сонце в душі
I
Сяє сонце у серці моїм,
Сяє вдень і вночі безупинно.
І душа моя лине за ним,
До кохання зорі вона лине.
А навколо вирує життя,
Виграє усіма кольорами.
День новий вирина з небуття,
Щоб світанком зоріти над нами.
ПРИСПІВ 1
Знову за сонцем до щастя іду,
Я іду, лиш надію з собою візьму.
Я лечу, доля сяє мені вдалині,
Доля кличе мене наяву, уві сні.
ІІ
Я милуюсь красою весни,
В літні зорі вдивляюсь ночами.
Наче фільми, дивлюся я сни,
І у мріях п’янких прокидаюсь.
За вікном час невпинно спішить,
Осінь змінює літо і весну.
Сяє сонце у мене в душі,
І це сяйво з роками не щезне!
ПРИСПІВ 2
Щоб там не сталось, за сонцем іду!
Я іду, лиш надію у серці несу.
Моя мрія чекає мене в далині,
Моє сонце в душі сяє людям і мені.
автор: Світлана Патра
час видання: 2012
27/09/2012
- Рубрики
- Усі
- Вірші про кохання
- Громадянська позиція
- Гумор
- Духовність
- Есе
- Збірки поезії
- Лірика
- Мудрість століть
- Патріотична поезія
- Переклади
- Проза
- Спогади
- Університету "Україна" присвячується