Одвічне соло

 

Одвічне соло

 

 

 

Полинний присмак самоти - 

Скорботне дорікання.

В очах виблискують світи -

Надії та страждання.

У грудях ще горить вогонь,

Вуста шепочуть кволо;

А місяць п'є з моїх долонь

Моє одвічне соло.

Течуть слова у небеса

І гасять в небі зорі.

Вдивляється у образа

Душа в німому горі.

Шепочуть тенори лісів,

Згоряючи в багаттях,

Сто молитов — правічних слів

В пробуджених зітханнях.

Холодний піт пробив чоло

І відігнав утому,

І потягнуло знов крило

До батьківського дому,

Де пісня мамина жива,

Де стіни не стискають,

Де сум, тривога і журба

Чомусь кудись зникають.

І відступає самота

В безсмерті того Раю!

...Тепер із місяцем слова

Я у вірші збираю.

 

Альона Загребельна,

газета «Університет «Україна», № 334, 6.04.2010 р.

автор: Альона Загребельна

видання: газета «Університет «Україна», № 334, 6.04.2010 р., час видання: 2010


06/04/2010