Розгубилась осінь...

Розгубилась осінь...

 

Розгубилась осінь... все покрито білим,

Зникли жовтих листів фарбяні сліди.

Старить осінь крони безперестанним бігом,

Темрява спустилась ніби назавжди.

 

Вже нема стежинок й оберемків сміху,

Не летять пташини у спустілий сквер.

Все затихло, змовкло у чеканні снігу,

Й огортає землю холод відтепер.

 

Прохолодним ранком чистоту відкриєш,

Білий лист зі снігу вже не торкне крок.

І духовне поле єдністю засієш,

Нас воно з’єднає, як єднає Бог.

 

Снігурів на білім розкидало маком.

І на кожній гілці ніжно сніг лежить.

На сніг перший, чистий, не дивись зі страхом.

Скоро піч затопим... Вже зима спішить.

 

Білоус Андрій,

студент 4 курсу Факультету правознавства

Сумської філії Університету “Україна”

автор: Білоус Андрій, студент 4 курсу Факультету правознавства Сумської філії Університету “Україна”

час видання: 2010


17/03/2010