Нанизане сонце у разки в коралях на шиї

***
Нанизане сонце у разки в коралях на шиї.
Гукають брати мої гучно до прадіда-вітру.
У стріхах літують світанки і зграї пташині.
А я із травою спинаюсь до величі світу.

 

Підмішане сонце солодке у німб паляниці,
Ламаються скибки гарячі на зими та лІта.
Дітей моїх лики вростають в дощі срібнолиці.
Їх діти веселками сходять, що в пісню одіта.

 

Розділена доля на ймення і тихі кургани.
Прописана доля у бібліях, ведах і торах. 
Зарубки на стовбурі пам’яті – навіть не рани,
А ми, ті ж безпам’ятні, роджені вже у повторах.

 

Все вросле у все. Навіть поділ між нас – символічний.
Хтось вміє літати. А хтось – бути небом навчився.
Лиш вірить, як в сонце, в камінчик той дуб віковічний,
Який сто літ тому за нього корінням вчепився.

 

Оксана Радушинська 

 

автор: Оксана Радушинська

час видання: 2018


16/04/2018