Прийми мене, весно

***
Прийми мене, весно, із грудня недоброго прийшлою.
Прийми не веснянками, хоч би відлигою синьою.
Циганського місяця краплею – спілою вишнею –
Наукою проліска першого як бути сильною.

 

Здавалося б легко: лишивши в заметах незбутності,
Дитячому схлипу відлиги мелодію ввірити.
Та світ безталанний, зчужівши у пошуках сутності,
Не знаючи віри – чи зможе в ті сльози повірити?

 

Між станцій транзитних, глухих переходів і потягів,
Між вікон холодних, котрі цілу зиму проквилили,
Прийми мене, весно, таку як прийшла – з лютих протягів,
Між мною і ним своє небо розкинувши крилами!..

 

Оксана Радушинська 

автор: Оксана Радушинська

час видання: 2018


04/03/2018