Прийми мене, весно
***
Прийми мене, весно, із грудня недоброго прийшлою.
Прийми не веснянками, хоч би відлигою синьою.
Циганського місяця краплею – спілою вишнею –
Наукою проліска першого як бути сильною.
Здавалося б легко: лишивши в заметах незбутності,
Дитячому схлипу відлиги мелодію ввірити.
Та світ безталанний, зчужівши у пошуках сутності,
Не знаючи віри – чи зможе в ті сльози повірити?
Між станцій транзитних, глухих переходів і потягів,
Між вікон холодних, котрі цілу зиму проквилили,
Прийми мене, весно, таку як прийшла – з лютих протягів,
Між мною і ним своє небо розкинувши крилами!..
Оксана Радушинська
автор: Оксана Радушинська
час видання: 2018
04/03/2018
- Рубрики
- Усі
- Вірші про кохання
- Громадянська позиція
- Гумор
- Духовність
- Есе
- Збірки поезії
- Лірика
- Мудрість століть
- Патріотична поезія
- Переклади
- Проза
- Спогади
- Університету "Україна" присвячується